Ярмоленко: Неприємно, коли в твоїй грі бачать лише негатив

Атакуючий півзахисник київського "Динамо" Андрій Ярмоленко вважає, що журналісти в минулому сезоні були до нього несправедливі. У бесіді з кореспондентом "Команди" Андрій поділився враженнями про хід підготовки до нового сезону, який для його команди почнеться рівно через тиждень матчем проти "Оболоні".

- Андрій, ще є над чим працювати або вважаєш, "Динамо" вже готове до чемпіонату?

  

- З фізичними кондиціями у гравців проблем бути не повинно, однак ми напружено працювали два тижні на зборі в Австрії. Що нам зараз потрібно, так це провести ще кілька контрольних матчів, краще зігратися і в бойовому тонусі увійти в сезон. Два поєдинку в Москві повинні в цьому допомогти.

 

- На ваш лівий фланг прийшов новий виконавець - Горан Попов. Вам вистачило часу зрозуміти ігрові особливості один одного?

 

- Ніяких проблем тут не бачу. Горан - досвідчений футболіст, який виступав раніше за багато команд. Великий плюс у тому, що мовний бар'єр між нами потроху зникає. Вже зараз Горан багато розуміє по-російськи і не ображається, якщо хто-то робить йому зауваження. Це тільки сприяє його якнайшвидшої адаптації.

- Як вважаєте, у новому сезоні Валерій Газзаєв, як і раніше буде використовувати вас на лівому фланзі півзахисту?

 

- Напевно, так. За минулий рік я встиг звикнути до цієї позиції. Хоча, зізнаюся, спочатку часто губився.

- Пам'ятаю ваше здивування, коли рік тому наставник у двох товариських матчах використав вас навіть у захисті...

 

- Так, я був просто в шоці (посміхається), ніколи раніше жоден тренер не відряджати мене в оборону. Провів у цьому амплуа дві гри, від яких ніякого задоволення не отримав. Потім дуже зрадів, коли Валерій Георгійович перевів мене в півзахист, ближче до чужих воріт. 

- На вашому прикладі видно, що для гравця головне у кар'єрі - знайти «свого» тренера...

 

- Так, це дуже важливий чинник. Якщо наставник не буде довіряти, особливо молодому гравцеві, то свого шансу той може і не дочекатися. Пригадую минулий сезон: бували й невдалі матчі, але після них тренер завжди мене підтримував, давав можливість виправитися.

 

- Публічно Валерій Газзаєв завжди вас захищає. У приватних бесідах напевно не тільки похвалу від нього чуєте?

  

- Це добре, якщо наставник багато вимагає. До порад Валерія Георгійовича завжди прислухаюся. Ось тільки виконувати його вимоги іноді буває нелегко.

 

- Як ви сприйняли те величезна кількість критики, яке обрушилося на вас у другій частині сезону? Часом виникало відчуття, що саме Ярмоленко винен у всіх невдачах команди...

- Якщо чесно, журналісти мене розчарували. Навіть після великих перемог "Динамо" на прес-конференції лунали питання: "Чому Ярмоленко так непереконливо зіграв?" Будь-яка моя помилка на полі викликала багато критики. Погодьтеся, неприємно, коли в твоїй грі бачать лише негатив. Хотілося б поспілкуватися з журналістами, які з такої точки зору дивляться на футбол, віч-на-віч, а не заочно.

- Думаю, вони теж з задоволенням з вами зустрінуться.

 

- Мені цікаво, чи розуміють вони хоч щось у футболі, якщо дозволяють собі настільки категоричні судження. 

- А чи був конструктив у потоці критики, або як професіоналу читати її вам було нецікаво?

- Корисного для себе почерпнув дуже мало. Глибоко ніхто на сторінках газет футбол не аналізує. А якщо почитати відгуки вболівальників в Інтернеті, вони забирають ще далі від реальності. Інша річ - поради головного тренера: вони завжди по справі, їх можна вважати прямим керівництвом до дії.

  
- Як оцінюєш свій особистий показник - сім забитих м'ячів у чемпіонаті?

 

- Як для першого сезону, проведеного на такому високому рівні, вважаю, це нормальний результат. Хоча міг забити набагато більше - мабуть, тому і чую критику на свою адресу. Я грав на місці флангового хавбека і не відразу пристосувався до виконання нових функцій, деякий час довелося витратити на те, щоб знайти порозуміння з захисниками і нападаючими. На наступний сезон, зрозуміло, ставлю перед собою вже більш високі завдання.

 

- Пам'ятаєте, коли вас почали залучати до тренувань із першою командою?

 

- Це було ще за Юрія Сьоміна. Мене, Рому Зозулю і Колю Морозюка перевели в основний склад. Перші два місяці видалися дуже важкими: на полі, щоб не поступатися суперникові, потрібно було приймати рішення в два рази швидше. Втім, з часом звик.

 

- У матчах Ліги чемпіонів, де суперники у "Динамо" були найвищого рівня, важко довелося?

- Ці ігри запам'ятаю на все життя. По тілу, пам'ятаю, мурашки побігли, коли перед моїм першим поєдинком проти "Рубіна" заграв гімн Ліги чемпіонів. Потім були зустрічі з "Барселоною" та "Інтером". Після таких протистоянь інший футбол вже не цікавить!

 

- Під час матчів ви отримуєте чимало зауважень від Шевченка. Як вважаєте, у справі?

- Коли як, але в цілому, звичайно, Андрій поганого не порадить. Він старший і має величезний досвід. Буває, що спалахують емоції, і тоді слова партнерів слід пропустити повз вуха. У футболі всяке трапляється...

 

- Минулої осені ви дебютували в національній збірній. Проте зовсім недавно вас знову призвали до "молодіжку", яка бере участь у кваліфікації ЧЄ-2011. Восени також будете грати в команді Павла Яковенка?

 

- Ці питання в компетенції тренерів. Взагалі, в молодіжну збірну їжу завжди, як до себе додому. Адже там виступають ровесники, колектив відмінний. Нам потрібно обійти в групі Францію і зайняти перше місце. Думаю, зробити це цілком реально.

 

- На нинішньому Кубку світу кому належать ваші симпатії?

- Найбільше подобається Аргентина, за неї і вболіваю. Ми з Денисом Гармашем, до речі, посперечалися, хто стане чемпіоном. Я вважаю, що золото виграє команда Дієго Марадони, у нього ж один фаворит - Бразилія. Маючи свій інтерес, за матчами в ПАР спостерігати набагато цікавіше.

Пресслужба ФК "Динамо" (Київ)