Захисник збірної Албанії Дебатік Цуррі відіграв п'ять років у чемпіонаті України, але тепер змінив клуб.
За час, проведений в Україні, він перетворився з перспективного, мало кому відомого гравця, в одного з лідерів збірної Албанії. «Ворскла», в якій Цуррі, з чуток, був найбільш високооплачуваним гравцем, стала своєрідним трампліном через Чорне море - до Туреччини, де захисник продовжить кар'єру.
-Питання з вашим переходом в «Генчербірлігі» вирішувалося досить довго. У чому була заковика?
- Насправді особливих труднощів не було. Контракт з турецьким клубом я підписав відразу після того, як пройшов медогляд. Затримка була зумовлена тим, що клуби досить довго не могли домовитися про розмір компенсації за трансфер.
- На який термін підписали контракт?
- На три роки. Турки давно мною цікавилися, переглядали ігри за збірну Албанії. Остаточне рішення ухвалили, коли їх очолив Томас Долл, що дав згоду на мій перехід. Йому потрібен досвідчений центральний захисник, який має досвід виступів на європейському рівні.
-Він бачить вас в центрі оборони?
- Так. У збірної Албанії, на відміну від «Ворскли», я постійно грав у центрі захисту.
- Відразу погодилися на перехід?
- Так. Вважаю, з Туреччини простіше буде перебратися в сильний європейський чемпіонат. З того ж «Генчербірлігі» кожен рік два-три гравці ідуть у хороші європейські клуби. Якщо зможу добре себе зарекомендувати - поїду грати в Західну Європу.
- В Анкарі вже облаштувалися?
- Ще ні. Зараз у мене відпустка, який проводжу на батьківщині.
- Ваша угода з «Ворсклою» закінчувалася через півроку. Вам пропонували продовжити контракт?
- Так, звичайно. Я просив поліпшити умови, але до домовленості з керівництвом не прийшов.
- У Туреччині умови кращі?
- Так. Але це не говорить, що я пішов тільки через надбавки до окладу. Якби клуби не домовилися про суму трансферу, я б залишився в Полтаві.
- Пропозиції від українських клубів вам надходили?
- Були розмови про те, що мною цікавиться один з провідних українських клубів, але до конкретики справа так і не дійшла. Так що, в принципі, міг і в Україні знайти собі іншу команду.
- Чи розглядаєте свій перехід як крок вперед?
- Безумовно. Чемпіонат Туреччини, на мій погляд, перевершує українську Прем'єр-лігу. За чемпіонство там бореться кілька клубів, та й середній рівень, в цілому, досить високий. Багато відомих гравців охоче їдуть грати в Туреччину.
- Чим вам запам'яталися п'ять років проведених в Україні?
- Для мене ваша країна завжди буде другим домом. У Полтаві я провів п'ять чудових років, які багато чого дали мені в професійному плані. Коли я тільки прийшов у «Ворсклу», мене мало хто знав, а зараз я - гравець збірної своєї країни. Вважаю, домігся цього завдяки виступу в Полтаві. Також хочу відзначити людей, які живуть в Україні - вони дуже дружелюбні і товариські. У якій би країні я не грав, завжди буду цікавитися тим, як виступає "Ворскла".
- Найбільш яскравий спогад - виграш Кубка України?
- Безумовно! Тим більше що у фіналі ми переграли донецький «Шахтар», який став володарем Кубка УЄФА. Це були фантастичні емоції! У тому матчі ми були єдиним цілим.
-Граючи на фланзі оборони, ви з 18-ма голами стали другим бомбардиром клубу після Сергія Чуйченка. Як вам це вдалося?
- (Сміється). У Туреччині мене про це теж запитували. Намагався в кожному матчі виходити на поле націленим на ворота. Радий, що мої голи приносили користь «Ворсклі». А якщо б я забив пенальті в матчі другого кола проти «Кривбасу», то розділив би перше-друге місце. Але крім м'ячів у чемпіонаті, я забивав і в Кубку України. Так що на моєму рахунку не 18, а більше 20-ти голів за «Ворсклу». Вважаю, це - хороший результат і мені вдалося залишити певний слід в історії клубу. Сподіваюся, уболівальники «Ворскли» будуть про мене згадувати.
- Чого вам більше за все буде не вистачати в Туреччині?
- Колективу, який був у нас в «Ворсклі». Складно передати словами, яка у нас була дружна команда. У Полтаві в мене залишилося багато хороших друзів. З Армендом Даллку тепер буду бачитися у збірної Албанії, буду передавати через нього привіти іншим хлопцям.
Спорт-Экспресс в Украине