Олексій Печеров про американське життя

Харків - єдине місто, де слава не заважає 22-річному гравцеві команди НБА «Вашингтон Візардс» Олексію Печерову вільно ходити вулицями. Його вже взнають в Києві, а у Вашингтоні і дня не минає без роздачі автографів.

З Америкою Олексій був знайомий і раніше, не раз бував там на змаганнях, та і взагалі до закордонного життя йому не звикати: за рік до переїзду у Вашингтона Печеров жив у Парижі, де грав за місцевий «Париж Баскет Ресінг».

«У нас взуття 50-го розміру не купиш, а в Америці - запросто»

В Штатах йому подобається все: народ доброзичливий, а столиця США - красиве і затишне для життя місто. Більш за все за океаном не вистачає звичної домашньої їжі.

- На весь Вашингтон - один ресторан російської кухні, і той більше у форматі «лаунч», - розповідає Олексій. - Люди заходять туди поспілкуватися, випити, великого вибору їжі немає. Тому харчуюся в ресторанах різних кухонь світу. А щоб українцеві відвести душу борщем і варениками, треба їхати за 80 км. від Вашингтона - до Балтімора. Але недолік улюбленої їжі - крабових салатів і олів'є - частково компенсувався іншими перевагами. Величезний плюс для людини із зростанням 2 метри 12 см і розміром взуття 50.5, звиклого до вічних проблем з поповненням гардеробу, - спеціальні магазини одягу. Там дуже легко купити обновку для великої людини, а в Україні це головний біль. Я не міг знайти свій розмір взуття, джинсів, майок, не говорячи вже про діловий костюм.

Трохи нешкідливої дідівщини

В команді, окрім Печерова і литовця Даріуса Сонгайла, всі гравці - афроамериканці. Але колір шкіри ніяк не впливає на взаємини в команді. Невеликі ознаки спортивної дідівщини присутні, але це швидше фішка баскетбольних клубів.

Всі новачки перший рік повинні виконувати дрібні обов'язки. Так було заведено півстоліття тому, і всі через це проходять, - говорить Олексій. - Мені було легко, тому що в команду зі мною прийшли три новачки. Нічого складного робити не доводилося. Хтось із старих гравців просить подати рушник або піднести сумку. У нас взагалі всі один одному допомагають.

Адаптуватися в НБА Печерову допоміг Даріус Сонгайла, з тих пір Олексій називає його своїм наставником і другом. Взагалі круг спілкування в Америці у нашого земляка вузький: окрім литовця, ще декілька російськомовних знайомих - хлопці з хокейної команди, але і з ними особливо спілкуватися ніколи через постійні тренування.

Змагання, тренування, роз'їзди по Штатах, добродійні акції, в яких задіяні гравці «Вашингтон Візардс», займають 90 відсотків всього часу Олексія Печерова. Трикімнатну квартиру для себе він орендував ближче до залу тренувань, щоб не стирчати в заторах по дорозі з передмістя. Віддаючись спорту, Олексій абсолютно ігнорує «тусовочне» життя. У вільний час ходить на екскурсії, просто гуляє по вулицях.

- Я, напевно, домашній парубок. Можу піти раз на місяць в клуб, щоб розвіятися, змінити обстановку, потанцювати, і не більш того. Любов уболівальників ділять порівну до «Вашингтона Візардс». Трьом «супергравцям» дістаються найвигідніші рекламні контракти, але не вся любов і увага шанувальників. Фанати клубу радіють і зіркам, і новачкам-легіонерам. C недавніх пір Олексія впізнають на вулицях Вашингтона.

- Куди б ти не прийшов, всі тебе знають, бажають успіху, фотографуються. Інколи люди хочуть просто поговорити. У американському баскетболі інші фани, інший рівень гри, підготовки. Величезні арени на 20 тисяч глядачів. Непередаване відчуття, коли зал забитий, всі уболівальники у фірмових майках команди, - ділиться Олексій враженнями.

У США Олексій Печеров повернеться з дипломом спортивного менеджера. Зараз якраз готується до захисту в НТУ «ХПІ», але наукова робота не заважає йому тренуватися щодня. Контракт з клубом в Печерова підписаний на два роки.

Наталія АМІРХАНЯН

«Комсомольская правда» в Україні