Все нормально, падаю. Круте піке "Дніпра" імені Маркевича

Блоги та авторські матеріали — Неділя, 14 Грудень 2014, 09:43 — lemberglegion Переглядів: 2425

Поділитись:

Ігор Lemberg спеціально для Sportanalytic.com

Дніпропетровський клуб вже довгий час пнеться зі шкури, щоб стати повноцінним грандом українського футболу.

Першочергову дуель "гвардія Коломойського" вела з харківським "Металістом". Але "жовто-сині" зараз у такому стані, що про них або добре, або нічого. Та й обійти "Металіст" у турнірній таблиці сьогодні може собі дозволити половина команд УПЛ, тож це вже не дуже цікаво.

Минулого сезону нарешті здійснилася мрія боса "Дніпра". Ну, відсотків на сімдесят. До чемпіонства, звісно, не дотягнули, але у Лігу чемпіонів потрапили. Тут, звичайно, присутня також заслуга великого "Камон, плей!" українського футболу Олега Блохіна, але й Рамос доклав до успіху багато зусиль. Все-таки йому у Днпропетровську дали карт-бланш, дозволивши методично будувати власну команду. І навіть термін відвели (рівно чотири роки). Можна навіть не сумніватися, що сеньйору Хуанде дали б зняти вершки з власної роботи, тобто зіграти у Лізі чемпіонів, якби не трагічні події в Україні. Іспанець просто вирішив не ризикувати власним життям, а тут його можна зрозуміти.

Рамос поїхав, Маркевич прийшов. Богданович незадовго до того покинув "Металіст", своє дітище, бо заявив, що не хоче бачити розвалу команди. Половина Харкова його відразу ж прокляла, а ще половина намагалась зрозуміти. Та ще й стосунки фанатів "Металіста" та "Дніпра" були, м'яко кажучи, недоброзичливими. Перемир'я між ультрас через війну трохи згладило конфлікт, але по голівці один одного вони все одно не погладять.

"Марек" почав перекроювати команду на свій лад. Звичайно, при такому болісному процесі розлад у грі просто неминучий, але півроку він явно не повинен тривати. Якщо команда Рамоса робила акцент на фізичну готовність, постійне використання навісів на Зозулю і Селезньова, а також "світлу голову" Джуліано, то Мирон Богданович зруйнувати це все встиг, а от побудувати щось нове поки не вдалось.

Він звик будувати гру команди на короткому пасі та тривалому володінні м'ячем, такій собі українській варіації тікі-таки, але з більшою націленістю на ворота. Під таке бачення гри Маркевич накупив батальйон бразильців у Харкові, а от у Дніпропетровську такий фінт не вдався. Мало того, що легіонери відверто боялись їхати в Україну, так ще й Джуліано пішов у тепліші та безпечніші краї. І залишився Богданович біля розбитого корита. "То таке", - подумав він і почав вчити клуб грати по-новому. Але поки ні грати, ні жити по-новому в Україні не виходить.

Біда для кожного тренера починається тоді, коли він пристосовує гравців під схему гри, а не навпаки. Ну не можуть Кравченко, Ротань і Канкава грати в "ажурний" бразильський футбол, це нонсенс! Вперше у цьому ми пересвідчились тоді, коли "Дніпро" вилетів від скромного, якщо не сказати більше, "Копенгагена" у Лізі чемпіонів. А потім пересвідчувались знову і знову. Спочатку команда ще якимось дивом трималась на першому-другому місці, але потім логічно опустилась на третє. Безгольова серія ще донедавна кращого нападника України Романа Зозулі наближається до 2000 (двох тисяч!) хвилин. "Загробили мені форварда", - напевно пролетіло в голові Фоменка.

І не потрібно зараз розказувати, що от "Дніпро" такий хороший, бо вийшов до плей-офф ліги Європи! Та де б він був, цей "Дніпро", якби чех Мірослав Зелінка зарахував гол "Карабаху" у ворота "Інтера" на четвертій доданій хвилині? Ага, там би і був. А гол, між іншим, був чистим як сльоза. Я абсолютно не здивуюсь, якщо патріот України пан Зелінка більше ніколи не обслуговуватиме матчі такого високого рівня. А разом з ним і вся його бригада.

Найбільше хочеться, щоб "Дніпро" повернув свою яскраву та видовищну гру, щоб команда знову тішила власних уболівальників. Але відхід Коноплянки вже цієї зими ще більше ослабить команду. Тоді "Дніпру" можна буде ставити пам'ятник із написом "Вічний бронзовий призер УПЛ". Інших сильних команд в Україні просто не існує.