Нова ікона "Динамо", або чому Ребров перевершить Лобановського

Ігор Lemberg спеціально для sportanalytic.com

Вдалий виступ київського "Динамо" на європейській та внутрішній арені знову підняв хвилю розмов на тему "наступника Лобановського". Мовляв, нарешті знайшовся той, хто вдало скористається його "конспектами" і виведе киян на вершину світу.

Не скористається, шановне товариство. Сергій Ребров не буде використовувати напрацювання Лобановського хоча б тому, що вони вже морально застаріли. Востаннє Валерій Васильович виводив "Динамо" на пік наприкінці дев'яностих. Тоді він працював виключно з українцями, з тими, хто розумів його, і кого розумів він. З ким не потрібен був перекладач. Максимум це могли бути легіонери з колишнього Союзу, котрі в обов'язковому порядку розуміли російську мову. Як от Белькевич, Хацкевич чи Каладзе.

Лобановський встиг створити одну команду-зірку, котра виносила вперед ногами "Барселону" і "Реал", а також грала на рівних з "Баварією". Але довше двох сезонів втримати цей рівень не вдалось. Причиною цього став відкритий трансферний ринок, до котрого ВВЛ не звик за часів Союзу. Тоді "Динамо" збирало собі гравців зі всієї України і, що найголовніше, нікого не відпускало, бо західний світ був забороненою темою. Тому футболісти розкривались, виходили на пік і згасали в "Динамо", проживаючи 5-6 років на межі можливостей. А тут він був змушений відпустити лідерів (Шевченка, Реброва, Лужного), а адекватної заміни їм не знайшлось. Тому і почався захід великого "Динамо".



Сергій Ребров діє у схожих умовах. Але позитивним фактором для нього є те, що "Динамо" нарешті може втримувати власних зірок. Той же Ярмоленко має багато пропозицій з Європи, але поки не йде, бо бачить тут перспективу. А гроші він отримує досить солідні і в Києві, то нащо щось змінювати? Крім того, Ребров може купувати якісних легіонерів. Яскравий приклад - зовсім недавній трансфер Антунеша. Гол "Евертону" пригадуєте? Бо якщо консервативний Лобановський не хотів говорити через перекладача, то Ребров теж через нього не говорить. Він просто знає англійську, мову міжнародного спілкування, а отже вільно почувається на тренуваннях.

Різниця відчувається також і в ставленні до гравців. Для ВВЛ футболісти були лише гвинтиками в його механізмі. З них можна було витискати всі соки, доводити до межі, а потім виставляти за двері, коли гравець більше не міг додати. Для Реброва кожний гравець - в першу чергу особистість, до котрої потрібно знайти індивідуальний підхід. Він мотивує команду, а не наказує. Він підбадьорює, а не тримає в страху. Сергій Станіславович близький до гравців, він намагається вникнути в їхні проблеми поза футбольним полем.

А в тренерському таланті Реброва сумніватися не доводиться. Як і в тому, що в ньому "Динамо" знайшло головного тренера на довгі роки. Удачі вам, Наставник! Ми не менше за вас хочемо побачити "Динамо" на вершині світу. Вже цього року Київ може зустрічати в себе три трофеї. І найголовніше, що немає сумнівів в одному: це тільки початок.