Останній рубіж, або як "Динамо" підняти "Порту" на вила

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сьогодні київське "Динамо" проведе визначальний для себе матч у Лізі чемпіонів. Власне, саме ця гра дасть відповідь на те, чи достойні кияни грати у найпрестижнішому клубному турнірі і навесні.

Ключовим фактором до такої омріяної перемоги має стати повна відсутність страху. Адже успішного результату "Динамо" досягало тільки тоді, коли не боялося суперника. Якщо чесно, то таке за чотири матчі було тільки в Ізраїлі. Пам'ятаєте, чим тоді все закінчилось? Так, спокійною перемогою з рахунком 2:0. А от в інших трьох іграх страх більшою чи меншою мірою був присутній.

Гра проти "Порту" була першою домашньою, а тому мандраж хвилями накочувався на київських футболістів. Ми тоді показували хорошу гру, але наприкінці зустрічі дійшли до того, що програвали. Дещо шалений гол Віталія Буяльського врятував для "Динамо" очко, але разом з тим нічия поставила "Порту" у привілейовану ситуацію. Саме тому ми тепер мусимо лише перемагати. А ще тому, що португальці спромоглися вдома перемогти "мертвий" "Челсі", тоді як "Динамо" витиснуло на "Олімпійському" лише нічию. Бо прізвища іменитих опонентів знову тиснули на психіку гравців у біло-синій формі. В Лондоні було ще гірше, там ми взагалі програли.



Тому сьогодні головне - повірити в себе. У свої сили, свого тренера і свого партнера по команді. Вийти на "Драгау" з бажанням здійснити щось велике, якщо не подвиг, то щось дуже близьке до нього. Подарувати українцям надію на весну у Лізі чемпіонів і нарешті підтвердити, що Ребров вміє будувати команди рівня ЛЧ, а не ЛЄ. Таким є завдання "Динамо" на сьогодні. І виконати його абсолютно реально. Було б бажання (а воно є), майстерність (також присутня) і впевненість у перемозі (на це надіємось). З Богом, хлопці!