Разом і до кінця, або чому варто вірити в "Динамо" проти "Ман Сіті"

Блоги та авторські матеріали — Вівторок, 15 Березень 2016, 10:00 — lemberglegion Переглядів: 3110

Поділитись:

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сьогодні київське "Динамо" вийде на матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти англійського "Манчестер Сіті". Вийде вже поховане практично всіма українськими вболівальниками, з великим програшем після першого матчу і з абсолютною зневірою букмекерів. Вийде, щоб вписати в свою історію золоту сторінку на віки.

Якщо зізнатися чесно, то припускає прохід киян до чвертьфіналу максимум п'ять відсотків вболівальників у всьому світі. Більшість з них вже давно махнула рукою на "Динамо", переключившись на гру "Атлетіко" - ПСВ, котра проходитиме паралельно з цим поєдинком. Але ми точно не маємо права такого робити. Не маємо права махнути рукою на цю гру так, ніби її не буде. Чи ж ми так переситилися матчами плей-офф Ліги чемпіонів? Чи це для нас буденна справа? На жаль, поки що це далеко від істини. Поки що для нас будь-який матч української команди на цьому рівні - справжнє свято. Тому завданням номер один кожного українського вболівальника є підтримка "Динамо" сьогодні ввечері. Хай по телевізору і напівсонним, але вся країна мусить об'єднатися навколо цього.

Інше питання - про шанси команди Реброва на прохід далі. Скажете, що їх нема? Не можу з цим погодитись. Найперше, на "Динамо" не чинять ніякого тиску. Оскільки практично ніхто не вірить в "Динамо", то й ніхто не здивується жодному негативному результату. Тобто, критики не буде жодної, втратити не можна нічого, а от здобути - практично невмирущу славу. Як це зробити? Вихід тільки один: атакувати з першої і до останньої секунди матчу. Атакувати так, ніби сили безкінечні, ніби в кожного по два серця, ніби не так важливо, хто проти тебе, важливо - хто з тобою. Це дозволяє робити рахунок першої гри, адже "Динамо" навіть не страшно пропустити один гол, бо так чи інакше потрібно забивати три. Тільки от не факт, що на таке сміливе рішення зважиться Сергій Ребров.

Так чи інакше, а нам залишається лише підтримувати український клуб на максимумі. Адже як би це сумно не звучало, але ніхто точно не може сказати, коли наш клуб наступного разу дійде до такого високого рівня. Тому закликаю нас всіх насолодитися ще раз гімном Ліги чемпіонів на матчі НАШОЇ команди, а також хоч трохи повірити у диво. А раптом саме про цей матч ви з гордістю розповідатимете своїм внукам.