Амінь збірній. Чому призначення Шевченка - це погано для України

Андрій Миколайович Шевченко - головний тренер збірної України з футболу. Звучить? Звикайте, шановні. Тепер це наша доля принаймні на два роки.

39-річний тренер збірної - це справді непересічне досягнення, але мотиви Федерації футболу тут зрозуміти неважко. Якщо навіть не брати до уваги кумівські зв'язки Шевченка із президентом ФФУ Андрієм Павелком, одним з головних факторів такого призначення називають місце проведення чемпіонату світу. Він відбудеться за два роки у Росії, ми будемо грати у відборі, але досі не вирішили, чи таки поїдемо туди, якщо пройдемо. От запросили б ми того ж Ларса Лагербека чи Джанні де Б'язі. Вивели вони, умовно кажучи, Україну на ЧС, а їм тоді кажуть: "Шановні, ви нікуди не їдете, бо чемпіонат Росії ми бойкотуємо". Зрозуміли б вони це? Думаю, що ні. А тут маємо Шевченка, якому дуже просто сказати: "Слухай, куме, ти ж розумієш, що поїхати туди ми не можемо?" - "Ееее, розумію. Добре, тоді готуємось до наступних відборів". І все.



Не може, я повторююсь, не може очолити збірну людина, яка немає абсолютно ніякого досвіду роботи головним тренером. Шевченко не очолював ні "Барселону", ні "Колос" з Ковалівки, ні "Шляховик" із Запитова. Взагалі нікого. Андрій Миколайович взагалі почав працювати помічником кілька місяців тому. І може це, звісно, співпадіння, але порівняйте результати збірної з Шевченком і без нього. До цього - пристойний виліт від Франції у плей-офф на ЧС-2014, хороші битви зі Словенією у плей-офф відбору Євро-2016. Команда хоч якось грала. Але ж ви пам'ятаєте, дуже добре пам'ятаєте, яку ганьбу нам явили всього місяць тому. І там вже був він. Шева. Мотиватор і психолог збірної. Домотивувався так, що всі гравці зізнавались у нестачі налаштованості на гру. Вибачте, а для чого тоді Шевченка брали в збірну? Щоб він байки "травив" з Тимощуком?

У всьому цьому є лише один плюс. Дуже сподіваюся, що Тассотті та Ріанчо візьмуть справу в свої руки і будуть дійсно керувати збірною. Роль Шевченка зведеться до присутності на прес-конференціях і сидінні на лавці під час матчу. Тобто - роль англійської королеви. Якщо все буде дійсно так, то в України справді будуть шанси у цьому відборі. Інакше ми пролетимо, як фанера над Москвою. А потім ще будемо так поважно казати: "Не дуже воно нам треба, у Московії в футбол грати". Слухайте, а може заради цього воно все і затівалося?

Разом з тим, можу запевнити, що я все одно буду підтримувати збірну України у кожному її матчі і дуже хочу помилятися. Якщо Андрій Шевченко таки виведе збірну на чемпіонат світу, то я з радістю візьму свої слова назад. Але поки це виглядає малоймовірним.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com