Олімпійський провал України. Чому у цьому винні чиновники, а не атлети

Блоги та авторські матеріали — Понеділок, 09 Серпень 2021, 07:10 — lemberglegion Переглядів: 10323

Поділитись:

Вчора у Японії завершились чергові Олімпійські ігри. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Мабуть, їх можна вважати найдивнішими в історії, зважаючи на практично повністю порожні трибуни, постійне носіння масок та загальну ізоляцію. Але якщо оцінювати виключно спортивний бік цієї Олімпіади, то варто визнати, що для України вона стала провальною. Навіть якщо довіритись сухій статистиці, то побачимо, що це найгірші літні Ігри в історії держави, адже "жовто-сині" посіли 44-те місце у медальному рейтингу усіх команд. До цього найгіршою була Олімпіада в Ріо, де ми розташувалися на 35-му місці. Так, за кількістю нагород все не так погано, але ж ви знаєте, що одне золото переважує мільйон срібла та мільярд бронзи.

А в нас на цій Олімпіаді золото лише одне, здобув його борець Жан Беленюк. Були сподівання на Олександра Хижняка та Ярославу Магучіх, ще на багато кого, але вони не виправдалися. У тій же Бразилії 5 років тому у нас було дві золоті нагороди, що й підняло Україну у загальному заліку. Але результат наших олімпійців все одно подають, як неймовірну перемогу. Вони пишуть, що за кількістю медалей Україна значно перевищила свій показник на попередніх Іграх, але воліють мовчати про кількість золота і загальний залік. Ще Джордж Орвелл у своїй книзі "1984" вивів чудовий лозунг: "Війна - це мир, свобода - рабство, незнання - сила". Так і в нас кажуть, що найгірший результат в історії - це успіх. А що, може хтось дійсно повірить?

Але в такому виступі винні аж ніяк не спортсмени. Вони якраз переважно змагаються на межі власних можливостей і навіть поза ними, витискаючи з себе максимум. Винні тут чиновники, котрі переважно палець об палець не вдарили, щоб допомогти атлетам, а потім "примазуються" до їхніх успіхів. У нас олімпійцям не створюють нормальні умови підготовки, заздалегідь ставлячи їх у програшну позицію у порівнянні з іншими. Тому потім для медалі потрібно не просто бути кращим за суперника, а ще й подолати оце штучне відставання, створене державою. Бадмінтоніст Артем Почтарьов скаржився, що держава зовсім не дбає про відновлення спортсменів, бо якщо ти отримав травму, то лікуєш її сам. Чи надихає це атлетів на подвиги?

Стрибунка з жердиною Марина Килипко стала п'ятою у фіналі і зі сльозами на очах розповідала, як її тренеру не дозволили поїхати на Ігри. І таких прикладів просто маса у збірній України, коли байдужість та бажання зекономити чиновників автоматично знижували результат українців на Олімпіаді. У нас і далі медалі беруть не завдяки підтримці держави, а всупереч жахливим умовам, у яких доводиться тренуватися. Беремо велотрек. Олена Старікова сенсаційно взяла срібло у спринті, це взагалі колосальна сенсація. І вона розповідає, що єдиний нормальний трек в Україні, котрий знаходиться у Львові, окупували якісь виставки собак і схожі заходи, через що покриття стає надто слизьким і задирається. Спортсменці вже пропонували перейти в Азербайджан, але вона відмовилася, бо любить Україну. А скільки не відмовиться і перейде? Не через гроші навіть, а через можливість тренуватися у людських умовах. І невже можна їх за це судити?

Кілька разів доводилося чути, що Україна платить своїм спортсменам одні з найвищих преміальних у світі за олімпійські нагороди. Це справді так, але знаєте, чому так відбувається? Бо наша держава практично нічого не вкладає у спортивну інфраструктуру, деякі об'єкти існують ще з часів СРСР і виглядають так само. Тому у нас кожна, навіть бронзова медаль на Олімпіаді, вважається ледь чи не дивом. Тому й платять за неї, як за диво. А у США, Британії, Китаї чи Японії держава вкладає у спортивні об'єкти. Там діти мають можливість обирати вид спорту і точно знають, що умови для тренувань будуть ідеальними. Там вони не "скидаються" на придбання матів у гімнастичний зал, у них голова "болить" тільки про те, щоб стати кращими. І поки держава Україна не змінить свій стратегічний підхід до спорту, доти в нас нічого не зміниться. А спортсменів справді варто привітати, бо вони зробили усе, що могли. Вони пішли з рушницями на танки і подекуди навіть зуміли перемогти.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!

{300m}

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Токіо-2020, Олімпійські ігри

Олімпійський провал України. Чому у цьому винні чиновники, а не атлети

Згорають від нетерпіння. ФІФА хоче повернути росію у футбол

Програв у панну. Чому фани Реала рознесли гру Луніна в Кубку Іспанії

Купер Флегг: Нова зірка баскетболу, яку чекають в НБА

Принц на горошині чи жертва аб'юзу. Чому український Холанд відмовився їхати в збірну України

Останні новини

Вибір редактора

«Red Bull» втрачає ключових інженерів