Втрачене покоління. Чому футбольна Україна втратить 10 років у розвитку

Нещодавно у програмі "ТаТоТаке" її ведучий Михайло Співаковський підняв дуже цікаву тему. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Він зазначив, що зараз футбольна Україна переживає момент, котрий орієнтовно 25 років тому був у Югославії. Тоді там теж була війна, а дітей та жінок масово евакуйовували в Європу. Звісно, мета була абсолютно правильною, адже коли ти бодай раз побачиш, як дитина реагує на сирену повітряної тривоги та вибухи поруч, то одразу захочеш, щоб вона була подалі від цього місця. І тоді точно думали про життя та здоров'я неповнолітніх, а не про футбол. Але так склалося, що ця хвиля еміграції вже через 10-20 років прямо торкнулася футбольної тематики. Якщо глянути на збірну Швейцарії, то там є Джака, Гаврановіч, Шакірі та інші. У Швеції є Ібрагімовіч, за Австрію грає Арнаутовіч. І таких прикладів ще дуже багато. Вони всі теоретично могли б грати за збірні з Балкан, але цього вже ніколи не буде.

Точно так само сьогодні відбувається і в нас. Українські футбольні клуби вивозять своїх гравців у Європу цілими академіями. Вони селяться на базах клубів з топ-чемпіонатів, вони там отримують харчування та можливості для тренувань. Найчастіше буває так, що для комфорту дитини разом з нею забирають і маму, тобто в Європі вже є більша половина сім'ї. А батько залишається в Україні, але це поки йде війна. Бо після перемоги, коли знімуть заборону на перетин кордону, постане велике запитання: хто до кого буде їхати. І якщо батько тут втратив роботу чи його місто розбомблене, а житла більше немає, тоді тут відповідь знаходиться сама собою. Це буде чергова хвиля масової української еміграції, наслідки котрої ми відчуємо лише через багато років.

І не доводиться сумніватися, що якщо молоду українську сім'ю добре приймуть у Європі, то з великою долею вірогідності вона там залишиться. А їхній син гратиме там за якийсь футбольний клуб, щоб згодом прийняти громадянство і виступати вже за іншу збірну. Звісно, будуть приклади патріотизму, коли умовний 18-річний форвард "Ювентуса" українського походження категорично відкидатиме всі пропозиції від збірної Італії, щоб грати за "жовто-синіх". Тільки от чи багато буде таких прикладів? Якщо 10%, то це дуже добре. А решта будуть втраченими для нашого футболу, ми потім будемо впізнавати їх лише за прізвищами, коли умовний Алессіо Козаченко заб'є за Італію на чемпіонаті світу. Але, звісно, порівняно з повномасштабною війною - це все дрібниці. Нам би остаточно вигнати окупантів з нашої землі. А про футбол подумаємо потім.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!