Перевірка часом. Чому не варто ліпити ідола з Калюжного

У збірної України з'явився новий герой. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

За підсумками матчів проти Грузії та Чехії найбільше позитивних відгуків про себе почули не автори голів Михайло Мудрик та Артем Довбик і навіть не воротар Анатолій Трубін, котрий одного разу залишився "сухим", а скромний півзахисник "Олександрії" Іван Калюжний. Хлопець, котрий ще зовсім нещодавно грав у чемпіонаті Індії за клуб "Керала Бластерс", раптом став нашим "суперменом" і нашим Гаттузо, котрий випалює все в центрі поля. Йому навіть дали звання "лева матчу" за гру проти Чехії, хоча Іван вийшов тільки на заміну і не відзначився ні голом, ні асистом. Погодьтеся, таке буває доволі рідко.

Так, Іван Калюжний справді показав цікаву гру, але тут проявляється риса, котру дехто називає "українською інфантильністю". Вона властива нашому народу не лише в спорті, але й у тій же політиці. Українці вже понад 30 років живуть зі сподіваннями на Месію, котрий має прийти і нас врятувати, мов за помахом чарівної палички. Був вже і "Бджоляр", і "Кондитер", і навіть "Золотий батон", хоча як на нього взагалі можна було сподіватися? Тільки от така звичка в українців не від чудового життя. Просто дуже часто наша держава опиняється в такій скрутній ситуації, коли здається, що врятувати може лише диво. От диво і шукають.

Те саме було і в збірної України цієї осені. Наша команда після двох поразок у вересневих матчах впала на саме дно турнірної таблиці, тому всій футбольній країні був дуже потрібен хлопчик, що вижив, або, на тяжку біду, принаймні гобіт з перснем. Фактично, ми всі самі зліпили з Калюжного героя, але кому як не нам знати, що після високих очікувань дуже часто приходить глибоке розчарування? Так, хлопець - молодець, тільки от поспостерігаймо за ним ще принаймні у матчах збірної хоча б у листопаді, а потім робімо висновки. Бо дуже не хочеться, щоб це була чергова "кава в Ялті".

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!