Вацко: Філософські просторікування у виконанні ботанів мене не цікавлять

Віце-президент ФК "Карпати" по селекції Віктор Вацко, дав широке інтерв'ю стосовно своєї діяльності на новій посаді

Віктор, так як живеться у Львові?
"Нормально живеться. Цікаво. Єдине, чого не вистачає, - річки Дніпро та класної річковий риболовлі. Правда, і вільного часу теж хотілося б побільше. Щоб на рибалку вистачало."

Не сумуєш чи по роботі в прямому ефірі? Не вірю, що серце іноді не щемить при перегляді роботи колег - там би ти зробив так, а в тому моменті сказав не так ....
"Не буду кривити душею. ТБ - це дійсно, як виявилося, сильний наркотик. Але я ні про що не шкодую.

Але, погодься, все-таки рідкісний випадок, коли топ-журналіст одного з топ-каналів країни виїжджає працювати в обласний центр.
"Я поїхав працювати з дуже красивого міста в дуже красиве місто. І ніколи не думав про Львів як про провінцію. Так склалося, що в останні роки дуже довго не виходило відвідувати рідне місто. А зараз не втомлююся захоплюватися красою, так би мовити, "європейськістю" центральної частини Львова.

Ти казав, що рішення змінити роботу виникло після розмови з колегою Розановим. Так що ж саме він сказав?
"Вибачте, але це я залишу своїм маленьким секретом. Це був дуже цінний погляд мудрої людини на професію і життя."

Говорять, що причиною могла стати зростаюча конкуренція з боку московських "варягів" на українському ТБ.
"Розмови про "варягів" - це доля слабких, на мій погляд. Якщо ти достатньо сильний, упевнений у собі і працездатний, ти зможеш витримати конкуренцію і будеш при ділі. Не знаю, як там в політичних проектах - не стежу, - але футбольних коментаторів в Україні відверто не вистачає. І якщо в Україну готові їхати профі калібру Розанова - це великий плюс. У таких людей корисно повчитися, набратися досвіду. Тим більше, що Юрій Альбертович охоче і щиро йде на контакт. Снобізму і дешевого пафосу у нього немає.

Який коло твоїх обов'язків в якості віце-президента клубу по селекції?
"Він досить широкий. Селекція - це тільки одна з його частин."

Хто з новачків "Карпат" вже з'явився в клубі завдяки саме тобі?
""Карпати" - клуб, який живе по коштам. Менеджмент клубу працює, цінуючи гроші інвестора, а не розкидаючись ними наліво і направо. Тому трансферна кампанія "Карпат" - вельми зважена і обережна. Покупок неперевірених, невивчених футболістів ми будемо уникати. У нас поки тільки два зимових придбання - захисник Сергій Гаращенков з російського "Амкара" і атакуючий півзахисник Марселіно з бразильського "Греміо Баруері". Обидва - це побажання головного тренера, які виконав менеджмент клубу."

Наскільки тобі, як журналісту, складно утримуватися в рамках корпоративної етики в клубі: мати або не висловлювати свою думку?
"Я поважаю корпоративну етику клубу. Мені легко, оскільки вона не йде врозріз з моїми поглядами на різні ситуації. Не варто виставляти ФК "Карпати" якимось деспотом, який обмежує життєві права і свободи своїх співробітників. У мене є профілі на "Твіттері" і "Фейсбуці". Ніяких проблем."

Планується твою участь в якихось телепроектах ФК "Карпати" або робота в ефірах медіа-концерну Димінського?
"Відповідно до контракту з ФК "Карпати", коментування трансляцій футбольних матчів і ведення будь-яких телепрограм не входять в мої службові обов'язки."

Перевіз чи до Львова сім'ю?
"Звичайно, сім'я зі мною у Львові. У нас з дружиною Анною 4-річний син Максим, який щодня дарує купу позитивних емоцій. А всі футбольні команди, які грають у зелено-білій формі, називає "Карпатами".

Ким ти себе бачиш через десять років? Телекоментатором або футбольним функціонером?
"Одна з моїх улюблених приказок: "Хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про свої плани на завтра". Тим більше безглуздо заглядати на десять років вперед."

Більш запам'ятовується ТВ ефір - гри збірної на ЧС-2006 або матчі Євро-2012 в Україні? Чи знаєш, що твоє гучне "Тягни-і-і-і-і!" після голу Шевченка розкритикували в україномовній блогосфері?
"Слава Богу, телевізійне життя подарувало мені багато яскравих спогадів. Не так вже й легко щось виділити. Але перша перемога України у першому ж матчі фінальної стадії Євро, та ще й на забитому українському 75-тисячнику - це і справді щось особливе. І "тягни" це - було чесним і щирим. Навіть вболівальницький. Адже йшлося про головну команду нашої країни! Якщо було б по-іншому, напевно, я і сам би себе не зрозумів. І філософські просторікування постфактум у виконанні ботанів-снобів мене, по правді кажучи, мало цікавлять. У той момент - момент гола Шевченка - вся країна пережила справжній екстаз. А я ж не робот ..."