1. Генріх Мхітарян ("Шахтар")
Вірменський легіонер донецького "Шахтаря" може приміряти на себе лаври переможця. Адже крім феноменальної результативності у поєдинках, Генріх відзначається і хорошим пасом. У чому ж секрет успіху вірменина? Напевне у старанності та командності. За словами самого Мірчі Луческу та його партнерів по команді, Мхітарян надзвичайно командний гравець, на відміну від тих же латиноамериканських легіонерів, котрих іноді роками вчать, що футбол - це колективний вид спорту. Цю властивість яскраво засвідчила остання гра "гірників" у донецькому дербі, де Мхітарян із вигідної позиції віддав все таки передачу на Едуардо, хоч сам міг вирішувати долю епізоду. Можливо, Генріху і вдалося б побити рекорд Віталія Старухіна - 26 голів за сезон, якби він був трішечки більшим егоїстом у вирішальних моментах гри. А так 25 голів - рекорд українського чемпіонату і 6 гольових передач.
2. Андрій Ярмоленко ("Динамо")
Беззаперечно, що ще молодий за роками, але досвідчений за проведеними іграми Андрій Ярмоленко - найкращий гравець київського гранда у минулому сезоні. Так, іноді у гравця збірної України траплялися бліді та не показні ігри, але загальна корисність, важливість і незамінність цього виконавця, як у національній футбольній дружині, так і в команді Олега Блохіна доводить, що без Ярмоленка зараз собі важко уявити "Динамо". Хоча у порівнянні з минулим роком вихованець чернігівського футболу і забив на один гол менше (11 проти 12-ти), але ту ейфорію, яку він приносив своїми точними ударами у ключових поєдинках клубу та збірної, важко забути. Побачимо, чи зможе Ігор Суркіс втримати виконавця у період літнього трансферного вікна. Це буде дуже важко.
3. Фернандінью ("Шахтар")
Гравець, що ввійшов у символічну збірну Ліги Чемпіонів сезону 2012/2013, також є незамінним виконавцем у складі донецької команди. Бразильський легіонер, як в принципі і завжди, запам'ятався в першу чергу своєю стабільністю та вмінням "виривати" ігри на характері. А були такі поєдинки, особливо у пізній стадії єврокубкових баталій, коли Фернандінью один з небагатьох, хто грав так, як вміє - класно та впевнено, чого не вдавалося багатьом його одноклубникам. Правда на літню перерву у Мірчі Луческу серйозно "розболиться голова", адже на футболіста збірної Бразилії полює "Ман Сіті" та і сам півзахисник не проти перебратися в англійську ПЛ.
4. Роман Зозуля ("Дніпро")
Нападник дніпропетровського колективу, котрий ще не так давно грав за іншу команду з берегів Дніпра "Динамо", добре почуває себе у колективі іспанця Хуанде Рамоса. Ці висновки підтверджуються успішними виступами молодого голеадора, котрий зумів відзначитися практично у кожному другому поєдинку українського чемпіонату. Впертість, наполегливість та майстерність - ось ті головні риси, котрі характеризують одного з теперішніх лідерів "Дніпра", а на підході і збірної України. У цьому випадку можна сказати, що Рамос знайшов алмаз, котрий "валявся" під носом "Динамо", просто потрібно було його обробити.
6. Клейтон Шав'єр ("Металіст")
Номінальний півзахисник харківського колективу із сезону в сезон тільки додає у своїй силі та виконавській майстерності. Минулий сезон не став винятком. Бразилець зумів у внутрішній першості відзначитися 15-ма влучними пострілами (до речі, 3-й результату в УПЛ) та 5-ма результативними передачами, що не може не вражати. А якщо взяти до уваги вирішальні чи переломні м'ячі, котрі Клейтон вміє забивати, мимоволі усвідомлюєш, який "скарб" знаходиться у Харкові та на який за даними преси, полюють серйозні європейські команди, щоправда поки ніякої конкретики не має. Можливо і добре, адже уявити слобожан без цього креативного легіонера, котрий всупереч усім стереотипам про бразильців, вміє грати на команду, буде важко.
6. Марко Девіч ("Металіст")
Перший після Бога навесні повернувся у свій дім, на свій стадіон, туди де його люблять і де про нього співають пісні, порівнюючи із Всевишнім. Таку любов не просто заслужити, а ще важче зберегти. Якщо футболісту це вдається - він або великий, або просто класний футболіст, без якого свою улюблену команду важко уявити. Хоча Марко Девіч провів за срібного призера чемпіонату тільки половину минулого сезону, він зумів довести, що є грізною зброєю у руках Мирона Маркевича. За минулий сезон Марко забив тільки 9-ть голів у 22-х іграх, що безумовно не личить елітному нападнику, але якщо врахувати скільки часу українець просидів на лаві запасних у "Шахтарі", то все поволі стає на свої місця.
7. Євген Коноплянка ("Дніпро")
У одного з найталановитіших гравців Європи Євген Коноплянки, сезон 2012/13 вийшов дещо двояким не тільки у його виконанні, але і "Дніпра". Можливо, якби у команді з Дніпропетровська було все гаразд з результатами та грою, Євген зайняв би і вище місце, але... Осінню частину сезону атакувальний півзахисник провів просто блискуче та навесні стався якийсь збій у дніпрян, котрий не міг не вплинути на ігрову форму гравця. Хоча навіть у тих невдалих іграх, коли Коноплянка виходив на поле, він показував клас та майстерність, котра притаманна далеко не всім гравцям у світі. Головне у потрібний час, перейти у потрібний клуб з потрібним наставником. Так, можливо і забагато слів "потрібно", але це так. Будь-який талант, немов квітка, здатен повністю відкритися тільки у комфортних умовах.
8. Олег Гусєв ("Динамо")
Є футболісти, котрі не завжди "горять яскравим сяйвом", але без котрих уявити собі колектив просто не реально. Олег Гусєв один з таких, котрий є просто висококласним гравцем, майстром своєї справи, який виходить на поле і б'ється за свій рідний клуб, герб та колір. Таких футболістів чомусь зараз мало. От таких простих, хороших, вірних та жорстоких у відношенні до ворогів гравців, меншає з кожним роком, адже гроші виходять на перші ролі. Гусєв у сезоні, що минув, запам'ятався насамперед, як двигун команди, котрий нагнітає і нагнітає обстановку біля чужих воріт, поки не досягне свого, або поки сили не покинуть. Те саме можна сказати про виступи легенди "Динамо" (думаю вже можна так говорити) за національну команду, де він себе і суперників не шкодує.
9. Микола Морозюк ("Металург" Д)
Один з лідерів донецького "Металурга", вихованець львівського футболу Микола Морозюк, безумовно цього сезону переживає сплеск свого успіху. Звісно, гравець поки не досяг якихось серйозних трофеїв минулого сезону, але футболіст, котрий став справжнім лідером команди Юрія Максимова, заслуговує бути у цьому списку. Так, дехто згадуватиме наших легіонерів, чому той, а може інший. Зважаючи на мій суто суб'єктивний погляд, Микола Морозюк, показував у складі своєї команди класний та стабільний футбол, можливо і не феєричний та він грав головну "скрипку" в оркестрі Максимова, котрий в результаті впевнено посів 5-ту лігоєвропейську сходинку в чемпіонаті.
10. Валерій Федорчук ("Кривбас")
Валерій Федорчук, як що так можна сказати, "феєрить" ще з позаминулого сезону, але тільки минулого року із Валерія "виплавився" справді хороший виконавець. Саме завдяки його вдалим діям на полі, молодий півзахисник став одним із лідерів криворізького клубу, котрий зараз може припинити своє існування. Якщо у своєму розвитку гравець і надалі "бігтиме" такими темпами, цілком реальний його дебют у національній збірній, щоправда не раніше наступного року. Крім того, Валерію потрібно довести усім, що він здатен на своєму фланзі скласти достойну конкуренцію визнаній "основі", а це ой, як не легко.
Вірменський легіонер донецького "Шахтаря" може приміряти на себе лаври переможця. Адже крім феноменальної результативності у поєдинках, Генріх відзначається і хорошим пасом. У чому ж секрет успіху вірменина? Напевне у старанності та командності. За словами самого Мірчі Луческу та його партнерів по команді, Мхітарян надзвичайно командний гравець, на відміну від тих же латиноамериканських легіонерів, котрих іноді роками вчать, що футбол - це колективний вид спорту. Цю властивість яскраво засвідчила остання гра "гірників" у донецькому дербі, де Мхітарян із вигідної позиції віддав все таки передачу на Едуардо, хоч сам міг вирішувати долю епізоду. Можливо, Генріху і вдалося б побити рекорд Віталія Старухіна - 26 голів за сезон, якби він був трішечки більшим егоїстом у вирішальних моментах гри. А так 25 голів - рекорд українського чемпіонату і 6 гольових передач.
2. Андрій Ярмоленко ("Динамо")
Беззаперечно, що ще молодий за роками, але досвідчений за проведеними іграми Андрій Ярмоленко - найкращий гравець київського гранда у минулому сезоні. Так, іноді у гравця збірної України траплялися бліді та не показні ігри, але загальна корисність, важливість і незамінність цього виконавця, як у національній футбольній дружині, так і в команді Олега Блохіна доводить, що без Ярмоленка зараз собі важко уявити "Динамо". Хоча у порівнянні з минулим роком вихованець чернігівського футболу і забив на один гол менше (11 проти 12-ти), але ту ейфорію, яку він приносив своїми точними ударами у ключових поєдинках клубу та збірної, важко забути. Побачимо, чи зможе Ігор Суркіс втримати виконавця у період літнього трансферного вікна. Це буде дуже важко.
3. Фернандінью ("Шахтар")
Гравець, що ввійшов у символічну збірну Ліги Чемпіонів сезону 2012/2013, також є незамінним виконавцем у складі донецької команди. Бразильський легіонер, як в принципі і завжди, запам'ятався в першу чергу своєю стабільністю та вмінням "виривати" ігри на характері. А були такі поєдинки, особливо у пізній стадії єврокубкових баталій, коли Фернандінью один з небагатьох, хто грав так, як вміє - класно та впевнено, чого не вдавалося багатьом його одноклубникам. Правда на літню перерву у Мірчі Луческу серйозно "розболиться голова", адже на футболіста збірної Бразилії полює "Ман Сіті" та і сам півзахисник не проти перебратися в англійську ПЛ.
4. Роман Зозуля ("Дніпро")
Нападник дніпропетровського колективу, котрий ще не так давно грав за іншу команду з берегів Дніпра "Динамо", добре почуває себе у колективі іспанця Хуанде Рамоса. Ці висновки підтверджуються успішними виступами молодого голеадора, котрий зумів відзначитися практично у кожному другому поєдинку українського чемпіонату. Впертість, наполегливість та майстерність - ось ті головні риси, котрі характеризують одного з теперішніх лідерів "Дніпра", а на підході і збірної України. У цьому випадку можна сказати, що Рамос знайшов алмаз, котрий "валявся" під носом "Динамо", просто потрібно було його обробити.
6. Клейтон Шав'єр ("Металіст")
Номінальний півзахисник харківського колективу із сезону в сезон тільки додає у своїй силі та виконавській майстерності. Минулий сезон не став винятком. Бразилець зумів у внутрішній першості відзначитися 15-ма влучними пострілами (до речі, 3-й результату в УПЛ) та 5-ма результативними передачами, що не може не вражати. А якщо взяти до уваги вирішальні чи переломні м'ячі, котрі Клейтон вміє забивати, мимоволі усвідомлюєш, який "скарб" знаходиться у Харкові та на який за даними преси, полюють серйозні європейські команди, щоправда поки ніякої конкретики не має. Можливо і добре, адже уявити слобожан без цього креативного легіонера, котрий всупереч усім стереотипам про бразильців, вміє грати на команду, буде важко.
6. Марко Девіч ("Металіст")
Перший після Бога навесні повернувся у свій дім, на свій стадіон, туди де його люблять і де про нього співають пісні, порівнюючи із Всевишнім. Таку любов не просто заслужити, а ще важче зберегти. Якщо футболісту це вдається - він або великий, або просто класний футболіст, без якого свою улюблену команду важко уявити. Хоча Марко Девіч провів за срібного призера чемпіонату тільки половину минулого сезону, він зумів довести, що є грізною зброєю у руках Мирона Маркевича. За минулий сезон Марко забив тільки 9-ть голів у 22-х іграх, що безумовно не личить елітному нападнику, але якщо врахувати скільки часу українець просидів на лаві запасних у "Шахтарі", то все поволі стає на свої місця.
7. Євген Коноплянка ("Дніпро")
У одного з найталановитіших гравців Європи Євген Коноплянки, сезон 2012/13 вийшов дещо двояким не тільки у його виконанні, але і "Дніпра". Можливо, якби у команді з Дніпропетровська було все гаразд з результатами та грою, Євген зайняв би і вище місце, але... Осінню частину сезону атакувальний півзахисник провів просто блискуче та навесні стався якийсь збій у дніпрян, котрий не міг не вплинути на ігрову форму гравця. Хоча навіть у тих невдалих іграх, коли Коноплянка виходив на поле, він показував клас та майстерність, котра притаманна далеко не всім гравцям у світі. Головне у потрібний час, перейти у потрібний клуб з потрібним наставником. Так, можливо і забагато слів "потрібно", але це так. Будь-який талант, немов квітка, здатен повністю відкритися тільки у комфортних умовах.
8. Олег Гусєв ("Динамо")
Є футболісти, котрі не завжди "горять яскравим сяйвом", але без котрих уявити собі колектив просто не реально. Олег Гусєв один з таких, котрий є просто висококласним гравцем, майстром своєї справи, який виходить на поле і б'ється за свій рідний клуб, герб та колір. Таких футболістів чомусь зараз мало. От таких простих, хороших, вірних та жорстоких у відношенні до ворогів гравців, меншає з кожним роком, адже гроші виходять на перші ролі. Гусєв у сезоні, що минув, запам'ятався насамперед, як двигун команди, котрий нагнітає і нагнітає обстановку біля чужих воріт, поки не досягне свого, або поки сили не покинуть. Те саме можна сказати про виступи легенди "Динамо" (думаю вже можна так говорити) за національну команду, де він себе і суперників не шкодує.
9. Микола Морозюк ("Металург" Д)
Один з лідерів донецького "Металурга", вихованець львівського футболу Микола Морозюк, безумовно цього сезону переживає сплеск свого успіху. Звісно, гравець поки не досяг якихось серйозних трофеїв минулого сезону, але футболіст, котрий став справжнім лідером команди Юрія Максимова, заслуговує бути у цьому списку. Так, дехто згадуватиме наших легіонерів, чому той, а може інший. Зважаючи на мій суто суб'єктивний погляд, Микола Морозюк, показував у складі своєї команди класний та стабільний футбол, можливо і не феєричний та він грав головну "скрипку" в оркестрі Максимова, котрий в результаті впевнено посів 5-ту лігоєвропейську сходинку в чемпіонаті.
10. Валерій Федорчук ("Кривбас")
Валерій Федорчук, як що так можна сказати, "феєрить" ще з позаминулого сезону, але тільки минулого року із Валерія "виплавився" справді хороший виконавець. Саме завдяки його вдалим діям на полі, молодий півзахисник став одним із лідерів криворізького клубу, котрий зараз може припинити своє існування. Якщо у своєму розвитку гравець і надалі "бігтиме" такими темпами, цілком реальний його дебют у національній збірній, щоправда не раніше наступного року. Крім того, Валерію потрібно довести усім, що він здатен на своєму фланзі скласти достойну конкуренцію визнаній "основі", а це ой, як не легко.