Екс-нападник "Динамо" Київ, який сьогодні захищає кольори ужгородської "Говерли", розповів як команда готується до зустрічі із "біло-синіми", а також про свій бомбардирський рекорд.
— Наступна гра "Говерли" у чемпіонаті проти "Динамо". Ви, напевне, переживатимете особливі емоції у цьому протистоянні?
— Відверто кажучи, ні. Бо багато разів довелося виступати проти київського колективу. Саме тому ми будемо дуже серйозно підходити до цієї гри, підготовка йтиме повним ходом. Можу вас запевнити, що постараємося дати команді Сергія Реброва гідний бій. До слова, кияни зараз набрали вражаючого ходу, але нічого, ми будемо грати в рідних стінах, можливо, десь їх підкопаємо, щоб їм було важче. Будемо брати "Динамо" на абордаж.
— До речі, Сергій Ребров вас іще не вітав із рекордом.
— Іще ні. Мене всі тут запитують, цікавляться, але він не телефонував.
— Максиме, 124 голи — неабияке досягнення. Чи можете зараз пригадати найпам'ятніший чи надважливий для вас гол?
— Буду відвертим — кожен із них важливий по-своєму. А щодо найпам’ятнішого, ефектного гола, то згадую матч ще на старому "Олімпійському" проти "Дніпра". Я тоді забив В’ячеславу Кернозенку, він мені той гол досі згадує. Він не чекав, що я міг так пробити, адже я поцілив у дальню "дев’ятку" метрів із 30-35. Ось чомусь саме це взяття воріт у мене відклалось у пам'яті. Чому я пригадав той гол? Дещо схожий м’яч до цього я забив у Лізі чемпіонів «Ньюкаслу», коли ми виграли вдома. Так склалося, що майже схожий гол я потім провів і у ворота "Дніпра".