Феномен Пола Скоулза

Тренер із неймовірним Лігочемпіонівським досвідом Марчело Ліппі визнає, що є тільки мала кількість англійських гравців, яких він дійсно визнає. Тренер, який працював із Зенадіном Зіданом, Едгаром Давідсом та Павелом Недведом, має високі стандарти оцінювання футболістів. Все ж таки є один футболіст, про якого Ліпі говорить із захопленням – це Пол Скоулз.

"Пол Скоулз був би одним із моїх перших виборів для створення великої команди-мрії – це доводить те, наскільки я високо його оцінюю,» - стверджує Ліппі.

Скоулз – футболіст футболістів. Стиль і звання Скоулз ніколи не відповідало такому типу гравців як Девід Бекхем чи Кріштіано Роналду. Він завжди втілював у собі справжнього гравця «Манчестер Юнайтед», яким найбільше захоплювались його сучасники. Коли у Ріо Фердінанда запитали, якого гравця сьогодення ви оцінюєте як найкращого. Ріо без вагань відповів: «Для мене, це Пол Скоулз. Кожен в клубі вважає його найкращим»

Коли Сер Апекс Фергюсон у січні надав свідоцтво в суді від імені одного з його колишніх стажистів і побачив список топ-гравців «МЮ», які подали адвокати, шотландець обурився: «Ви пропустили Пола Скоулза – мого найкращого гравця»

Навіть Рой Кін, людина, як відомо, не є щедрий на компліменти щодо гравців у тій ж самій команді, був експансивний, описуючи його колишнього центрального партнера півзахисту, хвалячи його здатність залишитися поза світлом рампи знаменитості. "Немає самопіару – дивно, обдарований гравець, який зберіг щире людське існування"- Ірландець написав в його автобіографії. Чому усі критики так поважно і стримано ставляться до Скоулза?

Ліппі говорить це тому, що Скоулз - повноцінний півзахисник. "Скоулз - гравець, який мені завжди подобався, тому що він комбінує великий талант і технічну здатність з рухливістю, визначенням і прекрасним пострілом. Він - багатобічний півзахисник, який має характер і якість водночас. На мою думку, що він залишається один з найголовніших гравців для Юнайтед під Сером Апексом»

Скоулз, якого ми побачимо у Москві, - зовсім інший гравець, ніж той, з яким зіштовхувався «Ювентус» Ліпі в 1996, 1997 і 2003 роках. Тоді він був атакувальним півзахисником, який міг забити за сезон 15 голів. Ліпі стверджує, що він "був би одним з перших гравці придбань італійця, якби Ліпі мав таку можливість".

Зараз він диктує гру від глибини і дозволяє таким як Роналду та Рунні грати так, щоб вони могли сплітати свої чари разом в завершальній фазі атаки. Ліпі говорить, тільки найпрекрасніші гравці здібні до такої різносторонності. "З віком, кращі гравці вчаться бути ефективним в різних областях нападу".

"Наприклад, Андреа Пірло може грати нетільки перед захистом, а саме посередині, позаду страйкарів, він може грати усюди. Так грає і Скоулз. Гра із «Барселоною» підтверджує, що Скоулз може в нападі, якщо дати час і простір.

Петер Шмейхель, який грав із Скоулзом протягом 1993-1999 років стверджує, що Пол і досі залишається найкращим гравцем «Манчестера»

"Люди говорять, що він - великий гравець, але вам потрібно дізнатись, що таке -" великий гравець, Шмейхель говорить про Скоулза. "Для мене, це - гравець, який граючи на «низькому рівні», грає так, що цього непомітно».

"Якщо він грає погану гру, гравець його ж команди, можливо, відчував би це, що Пол не на тому рівні, але глядачі ніколи не помічають. Скоулз, із усіх гравців, зякими я грали, має найвищий «низький рівень."

Данець говорить, що Пол читає гру неперевершено.

"Він має бачить, кому дати пас, і віддає його у той момент, коли це найпотрібніше, такі гравці мені ще не зустрічались для нього»

«У такому віці багато хто вішає бутси на гачок, але не Скоулз! Він розвивається тактично. Він контролює і спрямовує гру так, як ніхто інший»

Погоджується із Шмейхелем і Ерік Гаррісон, колишній тренер юнацької команди «МЮ», який став першим керівником 14-річного Сколка.

"Люди завжди говорять, що Пол попри свій виглядаєб як колись. Це тому, що його позиційний стиль неперевершений і він знає, що робити із м’ячем ще до того, як він отримає кулю. Пол не володіє великою швидкістю або силою, але йому це не потрібно- Скуло це заміняє прекрасним вмінням читати гру та унікальним даром першого дотику.

Є тільки один гравець, який може позмагатись у цьому вмінні із Скоулзом - Це Сеск Фабрегас."

Найбільшою слабкістю Скоулза було «блокування» та «грубість» (спортивна), через що він поплатився фіналом ліги Чемпіонів у 1999 році, набравши фолів у матчі із Ювентусом.

Фінал надсть можливість Скоулзу спокутувати огріхи півфіналу із туринцями.

Було багато гравців у «МЮ», заради яких на Олд Трафорді вставав весь стадіон: це і Девід Бекхем, Райан гіз, брати Невіли та Нікі Бат.

Однак, Скоулз був завжди найулюбленішим гравцем вболівальників. Люди були здивовані, що цей маленькв руда дитина із астмою може настількі відчувати м’яч, мати такий фантастичну техніку і бути хоробрим.

ВВС SPORT