Григорій Суркіс: Прощатися? Життя тільки починається

Григорій Суркіс має намір створювати позитивний імідж України в статусі члена Виконкому УЄФА. Про це він сказав після завершення XIVКонгресу Федерації Футболу України, на якому був обраний Почесним президентом асоціації. Новим керманичем українського футболу, нагадаємо, став Анатолій Коньков.

- Ви будете прощатися чи скажете "до побачення"?

- Прощатися? Навіщо? На мій погляд все продовжується, життя тільки починається. Я заборгував своїй родині. В мене буде трошки більше часу перейматися внутрішніми проблемами українського футболу. Але я не буду безучасним до нього, представляючи його на міжнародній арені. Безумовно кожна перемога національної збірної, перемога клубів на міжнародній арені будуть мені так само цікаві, як і раніше. Я ж футбольна людина.

- Сльози не накочуються на очі, що залишаєте Будинок футболу?

- Ця будівля мені не належала. Це гордість моєї команди за те, що ми побудували цей будинок. Все колись закінчується. Ми можемо поїхати і подивитися на будинок, де ще працювала команда Віктора Баннікова, Валерія Пустовойтенка, який до того ж був тоді діючий Прем'єр-міністр. І тільки в 2000 році, коли я став президентом ФФУ, ми почали поступово робити все можливе, щоб спочатку отримати ділянку. А вже в листопаді 2006 року поспішали, щоб здати в експлуатацію цю будівлю, яка ще дихала фарбами. Ми поспішали, тому що у грудні мало відбудится історичне засідання виконкому УЄФА, на якому вирішувалася доля господаря Євро-2012. Створивши таку будівлю, ми показали, на що спроможня країна, а разом з нею і федерація.

- В чому буде полягати Ваша робота на посаді почесного президента ФФУ?

- Тільки в єдиному: я маю право – і це визначено уставом федерації – брати участь в засіданнях виконкому, але без права голосу. Між іншим, це виписано в правилах й інших федерацій за певні заслуги. А вони в мене, мабуть, є. Я й надалі буду служити українському футболу в статусі діючого члена Виконкому УЄФА до 2015 року. Цей статус дає мені можливість і надалі обиратися в різні структури ФІФА та УЄФА. І таким чином створювати добрий і позитивний імідж України в наступні роки. Ще раз кажу, та спадщина, яку залишає моя команда, не потребує реклами. Ми довели, що можемо створювати необхідну інфраструктуру. Приклад – Євро-2012, яке визнано найкращим за всю історію проведення турніру.

- Свої речі з кабінету вже всі забрали?

- Я не так багато мав речей, які потрібно було б забирати. Я забрав лише те, що є моїм. Зробив це декілька днів тому…

- Чи в надійні руки Ви передали владу?

- Анатолій Коньков – професійний гравець. У своїй футбольній кар'єрі досяг вершин. Йому не треба навчатися тим речам, про які не знають люди, які не були в грі. Він це все пройшов від А до Я і знаходиться в тому віці, коли людина може з хорошою командою однодумців багато чого досягнути. Без такої команди мріяти про досягнення неможливо. Адже Коньков отримав не приз, я важку ношу.

- Він плутався в процедурі, у кнопках. Поради в Вас запитував?

- В мене немає жодних сумнівів, що Анатолій Дмитрович розбереться. Головне – людина у своїй програмній доповіді оголосила про те, що його турбує. А те, що він десь не туди натиснув, забудеться вже завтра.

- Чому Ви не захотіли балотуватися на наступний термін?

- Я досяг за 12 років керівництва українським футболом усього, про що мріяв. Ми потрапили на світовий форум. І як попали. Олег Блохін, якого я запропонував на посаду головного тренера збірної, не знаючі супротивників, наголосив на тому, що виведе команду в фінальну частину ЧС з першого м'ясця. І впорався. До того ж команда потрапила до вісімки кращих у Німеччині. Я хотів, щоб ми приймали фінальну частину чемпіонату Європи. І це сталося. Можливо, трохи важче, ніж Блохіну и команді потрапити на ЧС в Німеччину. Ніхто не вірив, але шанс представився, і ми працювали над ним три роки. Просування і виконання гарантій, які раніше брали на себе уряд і Президент, відбувалося вкрай повільно. Але два роки тому під час зустрічі Мішеля Платіні та Віктора Януковича Президент України дав гарантії, яким повірив керманич УЄФА. І ми витримали цей іспит. Якщо мої можливості допоможуть виконати мрію Президента про те, що ми зможемо в 2026 або 2030 році провести Чемпіонат світу, я зосереджуся на досягненні цієї мети.

- Яка Ваша мрія зараз?

- Поїхати додому, змінити цей костюм, сісти біля телевізора і дивитися футбол… Якщо глобальна, то, безумовно, про мою родину, батьків. Моєму батькові 92 роки, матері через півтора місяці виповниться 86. Уявляєте собі вік цих людей? Я хочу просто бути добрим сином, добрим батьком. Дідусем нарешті. Не було можливості приділяти родині багато часу, тепер буде. І мої батьки будуть дуже щасливими, що, можливо, з сьогоднішнього дня багато бруду, який був штучно створений, перестане литися і показуватися, в тому числі й певними програмами телебачення.

- За кого вболіває Ваш син?

- За клуб "Оболонь", де він підвищує свою професійну основу, як, можливо, майбутній футболіст.

- Чому саме "Оболонь"?

- Так сталося. Ми демократичні батьки. Він захотів грати саме в "Оболоні" і коли я йому вчора запропонував голкіперську футболку і сказав, що на ній немає динамівської емблеми, він сказав, що тут має бути "Оболонь". Так що маю завдання від сина – поставити "оболонську" емблему.