Підсумки виступів збірної України за Калитвинцева

Найближча перспектива "жовто-блакитних"

Незабаром "жовто-блакитна" національна збірна проведе свій перший матч у 2011 році в рамках традиційного турніру на Кіпрі. Нашим першим опонентом, 8 лютого, стане збірна Румунії, з якою нещодавно (29 травня 2010) вже зустрічались "жовто-блакитні" й перемогли, за Маркевича, 3:2. Не візьмуть участі в поєдинку травмовані Мандзюк і Селезньов, зате в черговий раз шанс отримали "призабуті" Шовковський, Кравець і Федорів. Отож, на що слід сподіватись тим, хто тримає кулаки за "жовто-блакитну" збірну при Калитвинцеві…

Перший поєдинок з Польщею одразу ж розчарував пасивністю нападу і хиткістю оборонних редутів, зате добре проявив себе Андрій П'ятов, непогано виглядав Марко Девіч, зрештою заряд енергії (хай і негативної) для майбутніх перестановок збірна отримала і її наставник взявся за справу… Майже наполовину "перекраявши" основу, Калитвинцев зумів отримати результат в двобої з Чилі, хоч поєдинок і мав рвучкий темп й контроль гри іноді "вислизав із рук" нашої збірної, все ж картина стала яснішою…

Холодний душ від бразильців, на фоні яких українська збірна помітно контрастувала в ігровому плані, тим не менш, дав і позитивні висновки – це не був найгірший матч нашої збірної. Натомість у поєдинку з канадцями, де слід було нарешті втілювати ідею головного тренера, базовану на контролі м'яча, "жовто-сині" "перегоріли" й довелось на вимогу глядачів "вмикати" вольові якості й характер. Командний дух не змеркнув і в Швейцарії, однак "розхристана" гра "жовто-блакитних" вкотре розчарувала, сподівання на Калитвинцева змарніли.

Та незважаючи на чутки про Марчелло Ліппі, в. о. не перейнявся "непевністю" тренерського містка і продовжує планувати  формування команди, склад якої майже визначено, за його словами. Налагоджувати зв'язки між лініями й стабілізувати гру "жовто-блакитної" дружини, окрім турніру на Кіпрі, Калитвинцев збирається вже невдовзі у численних поєдинках з топ-збірними Європи, тоді й переконаємось у дієвості його футбольної філософії.

Найбільш переконливий матч

Україна – Чилі 2:1

Переконливіші результати і, зрештою, на загал гнучкішу гру демонструвала збірна за Маркевича. У цьому поєдинку, найбільш симпатичному не лише за результатом, "жовто-блакитні" діяли все ж тактично слабко, точніше – по ситуації, не було командної цілісності. Але не давали чилійцям простору для атак і в підсумку перемогли заслужено, прикро лише те, що найкращими були "легіонери" збірної, а не українці – Девіч (серб) і Алієв (корінний росіянин).

Найменш переконливий матч

Польща – Україна 1:1

Кістяк збірної України Юрій Калитвинцев бачить дещо по-іншому, аніж Мирон Маркевич. Взявши за основу наявних гравців, "змайструвати" злагоджену одинадцятку зразу ж не вдалося. Поляки, з-поміж іншого, були достатньо вмотивованими, проте невиразність "жовто-блакитних" це не виправдовує. Можна навіть заплющити очі на результат і відчайдушний порятунок в кінцівці, але "всебічна беззубість" у конструюванні гри була очевидною.

Найкрасивіші голи

Євген Коноплянка (Швейцарія – Україна)

Олександр Алієв (Україна – Чилі)

Топ-5 коментарів наставника

Після матчу зі збірною Польщі

"Нічию можна занести в актив, але якість гри – незадовільна"

Після матчу зі збірною Чилі

"Проблеми на багатьох позиціях очевидні. Вирішуватимемо їх…"

Після матчу зі збірною Канади

"За гру в обороні – двійка… А ось за агресію, настрій гри в атаці – п'ятірка"

Після матчу зі збірною Бразилії

"На жаль, зараз ми змушені вибирати гравців для тактики, а не тактику для гравців… І мені сподобалась реакція футболістів у роздягальні – деякі з них опустили очі, їм було соромно…"

Після матчу зі збірною Швейцарії

"Побачив, що є можливості в цих гравців, і загалом в команди. Не було цілісності. Були непогані епізоди гри, були й провальні… Ми не програвали в рості, і в силовій боротьбі, але чомусь суперники завдавали удари безперешкодно. Неуважність! І за це, вибачте, слід відривати голову…"

Оптимальний склад збірної (за Калитвинцева)

Дикань – Федецький, Михалик, Ракицький, Романчук – Тимощук, Коноплянка, Алієв, Гусєв – Шевченко, Девіч.

Петро Радейко, спеціально для sportanalytic.com