Буряк: Мілевський та Ярмоленко в "Мілані" - це смішно

Головні — 15:22, 05 Січ 2010 — Юра Буджерин Переглядів: 2652

Поділитись:

Екс-тренер збірної України та київського "Динамо" Леонід Буряк в інтерв`ю "Чемпіону" розповів про сильні сторони українських клубів, чому у нас з`являється мало "зірок", і скільки тренерів залишилося в українському футболі.

Про рівень українського футболу та конкуренцію в збірній

"Я вважаю, що на Україні футбол став трохи гірше. Ми абстрагуємося від успіхів "Шахтаря", "Динамо" і збірної... Сама по собі ліга, вона стала гірше, і нам не вистачає топових команд, хоча повинно бути ще команд 5-6, які могли б скласти конкуренцію київському "Динамо", і в цьому плані дуже складно цим клубам "Динамо" і "Шахтарю" після чемпіонату України грати на європейському рівні в Лізі Чемпіонів і в Лізі Європи.

У нас є проблеми усередині чемпіонату, а тому й у збірній... Центрального захисника Михалика можна використовувати і як опорного півзахисника. Конкуренція за право грати в збірній з'явилася, але вона недостатньо висока. Є універсальні футболісти, їх частіше використовують. Але збірна не та, яка була при нас, при Лобановському, при Сабо... Ми по часточкам збирали тих людей, які можуть грати відбіркові ігри світу, чемпіонату Європи.

Зараз ситуація трохи краще, але в принципі нам не вистачає команд рівня "Шахтаря", "Динамо". Тільки тоді все буде рости, коли з'явиться жорстка конкуренція.

Про силу грошей

Ті фінанси, якими оперують "Динамо", "Металіст", "Шахтар" - це колосальні гроші для України, але для Європи -бюджети київського "Динамо" або "Шахтаря" - це не колосальні кошти. Якщо є проблеми у селекції київського "Динамо" і "Шахтаря", то тому, що не кожний футболіст поїде в Україну.

А проблеми інших клубів значно глибше, у них немає імені, немає особливих грошей, немає тих зарплат, які хочуть отримувати гравці. "Шахтар" пішов іншим шляхом тільки тому, що мав можливість вкласти величезні суми у свою інфраструктуру. Тепер, вони можуть дозволити собі зробити запрошення гравцю, який уже грає, скажімо, в Іспанії й має контракт на мільйон.

Ти плати йому більше, він приїде, кине все й приїде. Середні клуби не можуть так робити. На рівні України вони досить успішні, я маю на увазі матеріальні цінності, у них є якісь гроші, але вище замахнуться на щось - це потрібно брати футболістів іншого рівня. Тому що команда, що займає 3 або 4 місце 0:4 програє "Динамо" чи "Шахтарю".

Звичайно, і я чекаю, коли "Дніпро" буде в цій когорті топ-команд, коли Харків буде в цій групі... Але цього мало. Ми знову ж нарахували 4 клуби, а їх повинн бути хоча б вісім, як у Росії.

У Росії немає прохідних ігор, є якісь аутсайдери, а все інше - це досить рівні команди, а якщо є опір, є такі протистояння, тоді увесь футбол рухається вперед.

Про легіонерів

Ми завжди хотіли, щоб приїхав сюди серйозний футболіст грати. У київському "Динамо" ми зіштовхнулися із цією проблемою, тому що не для кожного футболіста мотивація - гроші.

Є Франція, є Італія, є Німеччина, у них до нас апріорі, упереджене ставлення. У деяких країнах є таке негласне правило, якщо ти їдеш у Східну Європу, у Росію або Україну, тренери збірної від тебе помаленьку відмовляються.

Так було у Бразилії, я знаю точно. Але зараз, можливо, воно все змінюється. Кожна команда повинна спиратися на 3-4 футболістів високого рівня, можливо легіонерів, якщо вже запрошують таких футболістів, для того, щоб наша молодь, українські футболісти, навколо цих майстрів росли й вчилися чомусь. А привести якогось там з Хорватії або із Сербії й Чорногорії, когось, хто не краще й не гірше, ніж наші футболісти, то я не бачу сенсу в цьому.

"Шахтар", звичайно, тягне вперед наш футбол, природно, за ті контракти, які може собі дозволити Рінат Леонідович. Футболісти кидають усе й приїжджають у Донецьк. І там у команді все гаразд.

Як кажуть, покажіть мені, яка у вас середня лінія, і я вам скажу, що це за команда. Луческу дуже досвідчений тренер, у нього дуже гарна середня лінія, грають в захисті українські футболісти. Ну винесли м'яч на 60 метрів, ну й винесли, мізків особливих не требаю А от у середині щось створити наші не можуть.

Там інші картинку роблять і картинку непогану. І так завжди було й з усіма командами. У нас у свій час була 75-го року команда, так у нас була одна з найсильніших європейський середніх ліній, усі були заряджені на атаку, у середньому всі дуже багато забивали. Колотов був член клубу Федотова, я потрапив у члени Клубу Федотова. Верємєєв і Мунтян, були на підході до клубу. Центр поля вирішує все у футболі, як не крути.

буряк

Про Шевченка та його амплуа в "Динамо"

От зараз кажуть, що в "Динамо" у півзахисті грає Шевченко. Але я б посперечався із цією думкою. Хіба Шевченко плеймейкер, хіба він може дуже тонко зіграти й виконати якусь передачу врозріз? Це покликання повинно бути. Шевченка знають як форварда, і він повинен усе робити, що робить нападник. Тому що, якщо Шевченко йде з позиції центрального нападника, він за собою ту групу людей тягне, яка з ним грала, а це можуть бути 2-3 центральних захисника. Вони усі йдуть за ним, і тоді середня лінія грає 8 проти 4, і це, природно, надає колосальну перевагу.

Кожна людина повинна займатися своїми справами на полі, але завжди київське "Динамо" відрізнялося раціональністю. І тут, у принципі, було ясно, що якщо приходить Шевченко, то хтось із молодих футболістів втратить місце в основному складі. От не стало Алієва, Корреа...

Але що значить плеймейкер? У сучасному футболі дехто вже відмовився від цих речей, хоча це й ключова позиція. Якщо є такий футболіст у команді, то, зрозуміло, простіше грати.

Про "блат" у футболі

Якщо головний тренер визначає кістяк 25 людей, а якийсь футболіст не попадає в ці 25, то сенс цього футболіста тримати в клубі пропадає. Тому що мотивація у футболіста падає. Але я знаю багато випадків, коли починають спілкуватися з таким футболістом, а він не хоче йти, він прагне грати в дублі, він хоче за будь-яку ціну залишитися, адже розуміє, що це благополуччя, що це все стабільність, що гроші йдуть.

Така ситуація погана для команди й для гравця, і тому я вітаю трансфери футболістів, якщо вони не проходять в основу й сидять на лавці. Багато просто не хочуть із Києва їхати, але тоді значить треба щось робити, треба додавати, на тому багажі, який у них є, грати в основному складі складно. Тому що це треба на голову сильніше грати за футболіста, який зараз виступає в основному складі.

Таким молодим футболістам як Алієв варто ставати чоловіками. Мені не подобається, що багатьох футболістів за те, що вони українські, роблять гравцями основного складу.

Про Ахметов та його організаторські здібності

Багато в чому потрібно повчитися веденню справ у Ріната Ахметова. Адже, щоб щось виграти, варто в чомусь розбиратися. Він став уже досвідченим президентом, це не той Ахметов, який був там 6-7 років тому. Це людина, яка вже пожила у футболі, він знає тренерську ціну, йому усе як на долоні видно.

От продав він Чигринського в "Барселону". Чигринський грає зараз в "Барселоні", начебто він усе життя й грав там. У будь-якому разі, немає ні боязкості, ні страху, у нього є виконання, у нього є довгий пас, у нього є удар - це всі задатки, які потрібні в європейському футболі. Він виростив зірку, такого футболіста, на якого є попит. Зараз багато тренерів звільняють не через результат, їх прибирають, тому що немає видовища.

Зараз хочуть залучити на трибуни людей, щоб люди отримували задоволення, щоб люди платили гроші за квитки. А люди хочуть шоу, а шоу хто може зробити? Ті виконавці, які перебувають на полі. Тренер шоу не робить, він може тактику поставити, він може запропонувати план на гру, він може пропонувати, але це все реалізовувати потрібно. А реалізація за футболістами, за ними є майстерність, досвід, нестандартні рішення.

Нашим багатьом футболістам, когд вони приїжджали на перегляди, то швиденько від них відмовилися, тому що вони грають у футбол, який мало цікавий у Європі. А от візьмемо Чигринського. Перше - це те, що він не дуже швидкісний футболіст для цієї позиції центрального захисника, але знову ж це мистецтво Чигринського, як і будь-якого футболіста, щоб свої слабкі сторони приховати. Він грає успішно, значить він знайшов ту гру, яка до мінімуму зводить прояв швидкісних якостей.

Про ціни на гравців у сучасному футболі

Я, напевно, маю однакову думку, що й Алекс Фергюссон, що нинішні ціни на футболістів - це божевілля. Ці гравці стільки не коштують. Нас адже теж у свій час намагалися запросити на Захід, навіть заїкалися про якісь гроші, але це був зовсім інший порядок сум. Але тоді мова взагалі не йшла про те, що хтось може виїхати.

Якось у свій час заїкнулися про мене, про Блохіна, коли ми були на турнірі в Мадриді, і там "Реал" грав. Ми все це в жарт перевернули, але потім були серйозні в нас проблеми... Тоді навіть говорити й думати про це не можна було, тому що це ще й Блохіну, напевно, і мені пощастило, що коли ми закінчували кар'єру, то поїхали в якісь там країни, десь ще пожили й пограли.

Про вихованість та "силу мата"

А зараз і тренерів теж купують за астрономічні суми. А в нас, які в Україні тренери? По чому їх можна купити або продати?! Чи знайоми я з Гамулой? Я грав в "Динамо", він в "Зорі" грав у свій час, і Заваров там був, вони дружили... Я не знайомий так персонально, але природно знаю, хто це Гамулаю Знаю, де він працював, це ж було наше покоління. Але це вже не смішно, те що він зараз робить.

Знаєте... Я думаю, що все-таки це публічна людина, це педагог, насамперед , він не має права говорити про ті речі, про яких він говорить там з екрана телевізора. Є діти, які це дивляться... Я, взагалі не розумію, як люди можуть у присутності своїх підопічних лаятися, ображати матом. Ти стаєш на рівень цих людей і потім із цих людей запитуєш. І одного прекрасного дня до тебе повернеться цей футболіст і так само відповість, ну ви ж так розмовляєте зі мною, чому я з вами так не можу говорити?

Наші футболісти після такого хіба можуть вирости в зірок? Вони можуть поїхати грати в серйозний клуб? Чигринський - виключення. А так тільки чутки газетні з'являються. Не більше.

Писали, що "Мілан" зацікавився Ярмоленком. Просто сміх. Так якби "Мілан" хоч натякнув на інтерес, то цей футболіст уже через два дні був би в них там на базі на перегляді. Але, що він робити в Мілані буде?

Зараз віддали російського півзахисника Жиркова в "Челсі", ну й що? Хтось від цього щасливий? Грав він до цього за збірну, а тепер - це вже інший Жирков. А що це значить? Усі наводять приклад Шевченка, але це коли було, до того ж, він геніальний футболіст, він суперфутболіст. Але коли в людини немає ігрової практики, він стає простим футболістом.

Про Гавранчіча та Кутузова

Треба не сидіти, а грати! Зараз кажуть і пишуть, що Хачеріді, Ярмоленко, Михалик, Мілевський - усі в "Мілан". Тільки, що в "Мілані" тоді будуть робити ці футболісти? У свій час приїхав "Мілан" у Білорусь, дивляться, у БАТЕ грає Кутузов... Він відіграв з ними більш-менш добре. Галліани поставив запитання: що це у вас за футболіст, скільки коштує? Ну, йому й кажуть: ну Кутузов такий-то... А ви хочете його продати? Так! Так ми його заберемо. А ті почали: скільки ж сказати? Вони сказали суму, той каже: дайте чекову книжку. Прямо на плечі їм розписався. А білоруси потім у шоці, а чого ж стільки мало сказали?

Для великих команд 2-3 мільйона це не гроші, вони все вкладають для того, щоб на перспективу було. А потім вони віддадуть завжди за ці ж гроші гравця. Клуб не програє, а от гравець може. Так і Кутузов - поїхав випадково, гроші якісь заробив, і що? Він виріс у великого гравця?

У нас багато у свій час говорили про те, що Гавранчіча хочуть купити, що з "Динамо" гравець піде з великим контрактом! Але в цьому була, як мінімум половина пліток, 50% пліток, і тільки 50% реальності.

Я особисто займався Гавранчічем, і жоден пристойний клуб його не хотів купувати. По-перше, потрібна ще згода футболіста, а він одержує якісь гроші в київському "Динамо", і про такі суми, взагалі, мова не може йти в іншому клубі. І футболіст відмовляється, і жоден президент його не змусить продати, якщо в нього є контракт.

У "Динамо", на жаль, так часто було. Жодна команда Гавранчіча купувати за ті гроші, що він коштував, не збиралася, і платити йому ту зарплату, що він одержував у Києві, теж не збиралася. Це все маячня, я був у команді, ні про яку "Фіорентину" ніякої мови не йшло. Це самі агенти, які з Югославії, сюди давали телеграми, але це фікція, ніхто ніяких 7 мільйонів за Горана не пропонував.

І я розумію, чому Йожеф Сабо зараз так із цього приводу нервує, так висловлюється. Це Богом скривджені люди, вони вміли у 10 раз більше, ніж усі інші, але тоді час такий був, і все що в них було, у них відібрали: здоров'я, гроші... Вони були суперові футболісти, якби зараз цей увесь талант на поле, то тоді б дійсно прогриміло кілька трансферів.

буряк

Про нове покоління тренерів

Зараз у нас уже нове покоління тренерів, Сабо більше немає, тепер на авансцені молоді хлопці: і Калитвинцев, і Литовченко... І правильно, як можна сліпо працювати по Лобановському?

Неможливо по ньому сліпо працювати... У свій час, колись Мунтян починав після футбольної кар'єри в СКА (Київ) працювати тренером, і приїхав по методу Лобановського працювати. Люди ходили за сітку трималися, тому що якщо вони б руки відпустили, то упали б там.

Я, звичайно, на 70% на 80% того, що він робив, теж практикую. У мене є конспекти його рукою написані, величезні такі пачки, по організації, по підходу, як поводитися з підлеглими, як спілкуватися з журналістами, тренувальний процесс... Але що із цього процесу винести, дати 5 серій або 3 серії, яку начинку зробити - звичайно, повинен тренер вирішувати.

Те, що робив Лобановский - це неможливо повторити, тоді вже зібралися обрані люди, які виносили на собі по 3 тренування на день. Те, що ми робили, я впевнений, жоден футболіст не зробить зараз, кине й не задумається. Там люди в непритомність падали, людей приводили до пам'яті, тому що були архінавантаження. Метою було довести все, що є, до автоматизму, і природно, якщо ми програємо в майстерності, ми повинні придушити своїми кондиціями.

Адже ми ніколи не будемо грати так, як бразильці.. Ми ніколи не будемо робити те, що роблять на Заході. Потрібно вміти протиставити їм те, що в них є слабким місцем - атлетизм, витримку, колективність.

Хоча й вигравали наші команди. "Шахтар" вигравав, "Зеніт" вигравав, ні в чому не програючи "Манчестеру", і це футбол. Я вам розповім мільйон парадоксів із цього приводу.

Раніше ж не було чартерних рейсів. Летимо в Ташкент, 50 градусів у Ташкенті, затримка рейсу, усю ніч люди сидять, не сплять, повний зал - затримка рейсу. І прилітаємо за 2 години до гри в Ташкент, ідеш у душ, обмиваєшся, витираєшся, виходиш на матч й кращу гру свою граєш. 4:0 розриваєш цей Ташкент.

Тепер інший приклад: "Динамо" (Київ) - "Борусія" (Менхенгландбах)... за 10 днів усіх закривають у Конча-Заспі, нікого не підпускають, ні дружин, ні друзів, телефоном не дають користуватися... По 3 тренування на день, усі аж дзенькають! Виходимо - мильна бульбашка, доторкнешся - лопнула і все. От це все і є футбол.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

леонід буряк, фото

Буряк: Мілевський та Ярмоленко в "Мілані" - це смішно

Останні новини

ЧС-2026. Відео голів

Вибір редактора

Зінченко пролив світло на конфлікт з Ребровим