13 вересня на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі в грецьких Салоніках Максим Мазурик здобув перемогу в секторі для стрибків з жердиною серед чоловіків. Флеш-інтерв"ю Максим дав одразу в мікст-зоні стадіону в Салоніках.
Максиме, вдалося поставити саме ту масну крапку на завершення сезону, яку ти так хотів поставити?
Однозначно! Звісно, аби вдалося ще й закінчити сезон на позначці особистого рекорду, то всі мрії здійснилися б на сто відсотків. Але і перемогою в такій сильній компанії я задоволений цілком.
Як почувався впродовж змагань? Чи «йокнуло» щось всередині, коли зробив першу невдалу спробу н6а висоті 5м60см?
Що ви! В усіх моїх невдалих спробах були очевидні огріхи, які я досить легко виправляв уже в наступних спробах. Так що боятися було нічого.
Мабуть, не очікував, що суперники так легко здадуться, особливо призери минулого чемпіонату світу…
Звісно, хотілося б трохи жорсткішої боротьби і конкуренції. Для мене їхній провал став величезною несподіванкою. Але зрозуміти і Романа Меніла, і Рено Лавіліньє можна, адже вони свою справу зробили в берлінському секторі, а ці змагання для них були чимось на кшталт шоу. А мені конче хотілося реабілітуватися і показати якомога кращий результат.
Можливо, твоєю тактичною помилкою було те, що ти пропустив висоту 5м80см й одразу замовив свій особистий рекорд?
Я так не вважаю. Насправді, на висоті 5.70 у мене трохи спазмувало ногу, тому робити зайві спробі було б нерозумно. Та й 5 сантиметрів на такому рівні великої ролі не грає… Я зробив усе по максимуму. Приємно, що свою спортивну форму я таки не розгубив. Сьогодні я стрибав на найжорсткішій зі своїх жердин, а вона гнулася і піддавалася занадто легко… На цій жердині я змагався лише два рази за все літо, а сьогодні вона стала зам’якою для мене…
Тобто ти хочеш сказати, що за минулий сезон вже переріс власні жердини? Вдома є жорсткіші? Мабуть, наступного року вже слід і їх освоювати?
Ось цього я напевне сказати не можу. Приїду додому – розбиратимемося. З жердинами у анс ніколи легко не було. Можливо, доведеться ще й купувати…
Ну а тепер давай поставимо крапку не лише сьогоднішнім змаганням, а й усьому сезонові…
Насправді, сезон видався непоганий. Я радий, що вдалося його завершити в такій мажорній тональності – перемогою на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі. Звісно, ці змагання мають високий статус, але для мене тріумф у Салоніках може хіба що трохи підсолодити гіркоту поразки в Берліні. Єдиною прикрою плямою літа 2009 року залишися нереалізованість та четверте місце чемпіонату світу.
Втім, я щиро дякую своїм тренерам братам Сємахіним, Тетяні Борисівні Клєвакіній, всім функціонерам і тренерам, котрі підтримували мене в області. Я щиро дякую своїм друзям і близьким, котрі були поруч зі мною впродовж злетів і невдач, і завжди вірили в мене, котрі слідкували за моїми виступами і вболівали, не зважаючи ні на що. І щиро дякую всім, хто заважав, ставив палиці в колеса і ігнорував мої прохання. Це пробудило в мені справжню спортивну злість і довело ще раз, що інколи ми перемагаємо не завдяки, а всупереч!.
-теги не заповнені-
22/12, 09:30 // Бокс
20/12, 16:46 // Бокс
19/12, 12:13 // Автомото
22/12, 04:05 // Бокс
19/12, 23:58 // Футбол
