Трансферна політика "Карпат" часів Димінського. Частина перша. 2001-2004

Петро Петрович Димінський є одним з найнеоднозначніших власників футбольних клубів України. Кожного року робляться гучні заяви, але впродовж довгих років львівський клуб здобував собі славу не на футбольному полі, а за рахунок численних скандалів, в які "Карпати" вплутував почесний президент. Розмови про те, що у Львові мав грати сам Мессі, змінювались інформацією про продаж провідних гравців і без того посередньої команди і обіцянками, що перемоги ось-ось прийдуть.

Лише з сезону 2009-2010 ситуація зрушилась з мертвої точки. Але в першій частині мова йтиме не про це, а про досягнення та трансферну політику львівського клубу впродовж перших п'яти років президенства Димінського.

Прийшовши в клуб перед стартом сезону 2001/2002 років, нове керівництво клубу одразу показало себе любителями гучних, але пустих заяв. Придбавши в молдавського "Шерифа" посереднього форварда Едварда Аньямке, було заявлено, що це гравець рівня Агахови (слід сказати, що тоді рівень Агахови і справді був дуже високим). Але разом з цим прийшло і кілька непоганих гравців - Чернов, Грановський, Хома... А головне, що до Львова повернувся Мирон Маркевич. В результаті перше коло львівська команда завершила на третьому місці, що підтвердило високі амбіції нових власників.

Аби втримати завойовані позиції, в зимове міжсезоння було куплено близько десяти нових гравців, серед яких лише Сергія Ковальчука та Олексія Іванова можна назвати вдалими придбаннями. Серед решти гравців згадується словак Франтішек Ганц, височенний центральний захисник, який вже в першому матчі показав, що не відповідає рівню "Карпат". А ще були Сіміч, Мілошевіч, Суковскі... В результаті в другому колі команда не здобула жодної перемоги, Маркевича швидко було звільнено, а команда завершила Чемпіонат в середині турнірної таблиці. Ставка на посередніх легіонерів з ближнього зарубіжжя, прогнозовано, себе не виправдала.

Сезон 2002/2003 "Карпати" розпочали з новим наставником - Левом Броварським. Цього разу було зроблено ставку на досвідчених гравців, що вже грали за "Карпати". До Львова повернулись Мізін, Сапуга та Беньо, що з оптимізмомбуло сприйнято вболівальниками львівського клубу. З другої команди підтягнулись молоді Іщенко та Даниловський. Щоправда продаж лідерів команди Чернова та Іванова з мотивацією "ці чималі гроші буде вкладено в розвиток клубу" дещо поставила під сумнів амбіційність Димінського. В результаті "Карпати" опинились в нижній частині турнірної таблиці, Броварський швидко покинув роботу через проблеми зі здоров'ям.

Взимку львівську команду вперше очолив іноземний фахівець - серб Іван Голац. Команда почала грати в атакувальний футбол. Було придбано білоруса Сучкова, сербів Йовічевіча та Мікуліча, словенця Тіганя, харків'янина Хроля та ще кількох гравців. Голац зумів витягти команду на високе сьоме місце, але найголовніше, що в львів'ян з'явився свій малюнок гри - лінійний захист, використання всієї ширини поля, результативна пара форвардів Кабанов - Швед...

Але старт сезону 2003/2004 командою Голаца було провалено. Львів'яни не придбали практично нікого в міжсезоння і, як виявилось, старого багажу було недостатньо для нових перемог. Голаца було швидко звільнено і до Львова вчетверте повернувся Мирон Маркевич. Про повернення Маркевича Петро Петрович, мабуть, шкодує і досі.

"Карпати" продовжили падіння по турнірній таблиці. Повернення до Львова однієї з легенд клубу Чижевського не допомогли. Також не заграв молдавський легіонер Голбан. Крім того, через проблеми з дисципліною, Маркевич виставив на трансфер Хроля та Сучкова, що були основними гравцями при Голаці. Навесні, аби подолати беззубість в нападі команди, згадали навіть про ветерана Скаченка. В травні 2004 року, коли шанси на збереження прописки в еліті було практично втрачено, Маркевич залишив команду. До кінця сезону її очолював Юрій Дячук-Ставицький, який потім неодноразово повернеться в клуб.

"Карпати" вилетіли до Першої Ліги, але отримали змогу в змаганнях рангом нижче награвати молодь, що і стало головною ідеєю нової трансферної політики і запорукою нинішніх успіхів команди. Але про це мова буде йти в другій частині.