Вчені довели "несправедливість" бігових доріжок

Канадські дослідники встановили, що чим ближче спринтер знаходиться до суді, який дає сигнал на старт із спеціального пістолета, тим швидше він реагує на постріл і починає бігти. Робота учених опублікована в журналі Medicine & Science in Sports & Exercise.

Дослідники під керівництвом Дейва Коллінза (Dave Collins) із Університету Альберти в Едмонте вивчали відеозаписи забігів на короткі дистанції на Олімпійських іграх 2004 року. Вони визначили, що у спортсменів, що знаходилися далі від суді, час реакції був істотно нижчий, ніж у атлетів, що займали ближні до суді доріжки.

Щоб підтвердити ці дані, учені провели низку експериментів, в яких взяли участь чотири спортсмени і дванадцять людей з середньою фізичною підготовкою. Добровольці повинні були стартувати із спеціальної підкладки, яка вимірювала силу, з якою вони давили на неї при старті. Як сигнал на старт учені використовували пістолет з регульованою гучністю пострілу. У випадковому порядку вони використовували постріли гучністю від 80 до 120 децибелл. За підсумками експерименту була складена залежність швидкості реакції і сили руху від гучності звуку. Вона виявилася такою ж, як і у спортсменів на Олімпіаді.

У попередніх дослідженнях було показано, що гучний звук сприяє зменшенню часу реакції і збільшенню сили руху. Результати учених показали, що у випадку, якщо звук викликає переляк або стрес, час реакції зменшується ще сильніше.

Автори роботи вважають, що їх результати можуть мати практичне значення не лише для спорту, але і для медицини. Зокрема, гучний звук можна використовувати для лікування хворих паркінсонізмом. Для них характерний так званий синдром заморожування, коли хворий хоче рушити, але не може. Зменшення часу реакції, пов'язане з гучним звуком, допомогло б здолати "мозкове гальмо".

Lenta.ru