Як відомо, ставлення ФІФА до такого різновиду футбольної "майстерності" вкрай негативне. Зрештою саме Міжнародна футбольна асоціація запровадила цей термін (від англ. dive – пірнати). Однак гравці не втрачають нагоди скористати з неуважності арбітра й часто симулюють фоли з боку опонентів, щоб у такий нечесний спосіб здобути перевагу для своєї команди.
Іноді арбітрові складно прийняти справедливе рішення, адже тепер є чимало "майстрів у цій сфері". Проте є певні особливості динаміки руху футболіста, за якими можна визначити – симулює футболіст чи ні.
До прикладу: розбіжність у часі між контактом і падінням; переміщення гравця значно далі від місця зіткнення; неузгодженість контакту (штовхнули в груди, а гравець тримається за обличчя), або за зовнішніми ознаками падіння, коли футболіст, вдаючи фол, відкидає голову назад, підіймає руки вгору, груди випнуті вперед, і обидві ноги згинає в колінах, щоб відірвати їх від землі. Це очевидна симуляція, адже такі ознаки суперечать захисним рефлексам людини при падінні.
Отож, у правилах гри зазначено: "Будь-яка симуляція на футбольному полі, що здійснюється задля обману арбітра, карається як неспортивна поведінка", тобто, зрозуміло, "винагородою" жовтого кольору. Але, тим не менш, тенденція до "пірнання" зростає, у цьому пересвідчимось на конкретних прикладах, а принагідно дамо свою оцінку футбольним дайверам-невдахам …
1. Кріс Бойд (Глазго Ренджерс)
2. Альберто Джилардіно (Мілан)
3. Фернандо Торрес (Ліверпуль)
4. Даніеле Де Россі (зб. Італії)
5. Нілс Петерсен (Блекберн)
6. Кріштіану Роналду (зб. Португалії)
7. Кнут Фостервол (Молде)
8. Дідьє Дрогба (Челсі)
9. Шон Девіс (Портсмут)
10. Олександр Алієв (Динамо)