Вже місяць британські ЗМІ відправляють вірменського півзахисника "Шахтаря" Генріха Мхітаряна у "Ліверпуль". Сума трансферу коливається від 10 до 30 мільйонів фунтів стерлінгів. Гроші, самі розумієте, немалі, однак, здається, що вірмен вартує того - за останній рік хавбек виріс з одного з гравців "Шахтаря" до найкращого футболіста української першості. Лідер, мозок, головна деталь пристрою під назвою "Шахтар" Донецьк, команди, яка, погодьтеся, вийшла на справжній європейський рівень.
Здавалось, саме зараз - на піку своєї кар'єри, Мхітаряну варто задуматись над зміною команди, адже при всій повазі до УПЛ, грати у цій лізі для амбіційного футболіста не може бути межею мрій. І ось тут й виникає головне питання: чи зможе Генріх заграти у "Ліверпулі"? Не просто заграти, а повести "червоних" за собою, стати справжнім лідером команди, людиною, здатною тягнути на своїх плечах важкуватих зараз мерсисайдців? А як же Суарес та Стіві Джі? - запитаєте Ви. Але й тут все максимально просто: Суарес, напевне, цього літа покине "Ліверпуль" - футболіст такого, без сумніву, високого рівня не може не брати участі в Лізі Чемпіонів та "просихати" у середині таблиці чемпіонату Англії, а Джеррард, ясна річ, з роками не стає молодшим й ось-ось повісить бутси на цвях.
Скептики схиляютья до думки, що Мхітаряну нічого робити в Англії. Стів Нікол, легенда "червоних": "Ви уявляєте собі Мхітаряна на виїзді проти "Стока"? Але хто в АПЛ грає у традиційний бий-біжи з використанням лонг-боллів? "Сток", "Вест Хем", частково "Норвіч"! Все! На цьому перелік гренадерських команд закінчується.
Переважна більшість клубів почала грати у сучасний футбол. Красивий та широкий, з використанням коротких передач, "тіки-таки", перейнятої у легендарної вже "Фурії Рохи". Й саме такий футбол пропагує Луческу, адептом саме такої гри є й менеджер "Ліверпуля" Брендан Роджерс, й саме так грають "Шахтар" та "Ліверпуль".
То чому ж Генріху не спробувати, а "Шахтарю" відпустити вірмена? До того ж Ринат Леонідович продавати вміє й трансфери Вілліана та Фернандіньо тому яскравий приклад.
Андрій Сеньків