Всі на вихід, або чому від "Шахтаря" залишилось тільки ім'я

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Цього літа ми з вами стаємо свідками того, як від нас йде ціла епоха. Такого донецького "Шахтаря", яким ми його знали, більше не буде.

Такий сумний висновок спричинили події минулого, події теперішнього і те, що неминуче станеться в майбутньому. Так чи інакше, свіжа історія "Шахтаря" - це історія втрат, кожна з яких боляче била по силі команди. Колись найсильнішої у Східній Європі.

1. Втрата рідного стадіону

Через усім відомі події на Донбасі "Шахтар" втратив можливість грати на своїй арені. І якщо втрата власне стадіону вдарила по "гірниках" не настільки сильно, хоча на "Донбас-Арені" завжди була неймовірна аура, котра навіть "Челсі" змушувала тремтіти, то прощання з рідними вболівальниками обійшлося дуже дорого. Звісно, вболівання в Донецьку важко було назвати еталонним, але тамтешні любителі футболу бодай не вболівали проти хлопців у помаранчево-чорних футболках. Зараз же кожен матч для клубу виїзний, а свист на львівських трибунах на адресу клубу Ахметова - нормальне явище.



2. Втрата Ахметовим стабільного доходу

Знову-таки, війна на рідних теренах "Шахтаря" призвела до закриття великих промислових комбінатів, котрі наповнювали гаманець Ріната Ахметова "вічнозеленою" валютою. І донецький клуб почав згадувати, як воно - жити не на широку ногу. Ахметов вже не поспішає купувати для клубу гравців за десятки мільйонів, тепер він за стільки їх продає. У команді немає затримок із виплатами, але затягування поясів відчувається на всіх рівнях. Як воно буде далі - не скаже ніхто.

3. Втрата лідерів команди

Відтік футболістів з клубу обіцяє бути чи не наймасовішим за всю історію існування "Шахтаря". Дугласа Косту вже продали "Баварії" за 30 млн євро, про Фернандо вже начебто домовились з "Сампдорією" за 8 млн, Луїс Адріано піде якщо не цього літа за гроші, то взимку в якості вільного агента. Схожа ситуація була і тоді, коли продавали Фернандінью, Вілліана та Мхітаряна. З одним виключенням. Тоді на зміну їм відразу приходили недешеві бразильські таланти, а зараз практично пошепки оголошується ставка на українських гравців. А такі слова в нашому футболі практично завжди означають лише одне - грошей катастрофічно бракує.



4. Втрата Луческу

Румунський наставник вже сам по собі асоціюється з донецьким клубом. Луческу - це "Шахтар", а "Шахтар" - це Луческу. Але румун нещодавно оголосив, що наступний сезон стане для нього останнім на тренерській лаві "гірників". І як би до нього не ставилися, але це однозначно кращий тренер в історії "помаранчево-чорних". Хто виграв перший і поки єдиний для незалежної України єврокубок? Луческу. Хто вперше за дуже довгий час вивів український клуб до чвертьфіналу Ліги чемпіонів? Луческу. Хто надовго посадив "Шахтар" на трон українського футболу, а отже скинув звідти "Динамо"? І знову Луческу. Без цього колоритного румуна "Шахтар" буде вже не таким. Зрештою, Луческу і сам розуміє, що донецький клуб йому підходить ідеально. Але війна руйнує всі плани...



5. Втрата мотивації

Рано чи пізно це мусило статися. "Шахтар" просто переситився титулами, кубками та медалями. В один момент гравці вирішили, що так буде завжди, що вони постійно будуть кращими в Україні і в плей-офф Ліги чемпіонів. Але не так сталося, як гадалося. Славнозвісний "шахтарський" характер кудись зник, а команда розучилася переламувати хід поєдинку, котрий складається невдало. Вони ще навчилися плювати на все, як от у матчі з "Баварією" (0:7) або просто завершувати гру задовго до фінального свистка, що ледь не коштувало перемоги в останньому турі з "Карпатами" (2:0 - 2:2). Внутрішній стержень команди як зламався ще взимку, так його ніхто і не полагодив.

Зараз ми з вами маємо нагоду спостерігати занепад імперії "Шахтаря". "Титанік" вже тоне, трюми заповнює вода, а на верхніх палубах ще грає оркестр. "Гірники" досі залишаються одними з кращих в Україні, але це лише через слабкість інших конкурентів. Сонце "Шахтаря" вже сідає за горизонт, а ніч обіцяє бути дуже довгою. Тому краще насолодитися останніми променями цього сонця. Щоб потім було що згадувати холодним зимовим вечором.