Команда Василя Сачка завершила календарний рік на високому третьому місці. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.
Більше того, відрив "біло-зелених" від луганської "Зорі" склав аж чотири пункти, що доволі багато, як для нашої щільної боротьби за бронзові нагороди. У чому ж секрет такого результату? Якщо охарактеризувати його одним словом, тоді це стабільність. Звісно, в УПЛ є два гранди, виклик котрим наразі ніхто не може кинути, а от за звання "чемпіона решти УПЛ" зазвичай йдуть важкі бої. І саме у цих боях "Ворскла" показала себе елементарно зосередженішою за інших. Витоки цього проміжного успіху варто шукати ще наприкінці минулого чемпіонату, коли керівники полтавського клубу не звільнили Василя Сачка попри "проліт" "біло-зелених" повз першу шістку.
Саме стабільність (так, знову це слово) на тренерському містку і зумовила повільний, але впевнений прогрес команди. "Ворскла" втратила провідних гравців (Дмитра Хльобаса та Сергія Мякушка), але зуміла значно додати у результатах. Експерти здебільшого критикують гру полтавського клубу, називаючи цей стиль "бий-біжи", але варто визнати, що наразі він приносить результат. "Біло-зелені" відмінно розпочали чемпіонат, потім на середині дистанції був доволі суттєвий провал, та кінець календарного року "Ворскла" знову провела потужно, що дозволило команді не лише дістатися проміжного фінішу на третьому місці, але й зробити це з відривом.
Перспективи "Ворскли" у другій частині чемпіонату багато в чому залежать від зимової трансферної кампанії, а також фінансової стабільності. Ні для кого не секрет, що восени інтернет струснула інформація про величезні борги перед футболістами, котрі сягають навіть десяти місяців. Якщо власник команди Костянтин Жеваго підкине трохи грошенят, тоді полтавський клуб навіть якщо "бронзу" не візьме (шанси "Зорі" все одно виглядають вищими), то в єврокубки повинен пробитися. А після провалу минулого сезону це варто визнати беззаперечним успіхом.
Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com
Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!