Як фани "Ліверпуля" закохали в себе Київ, а провали Каріуса допомогли поліції

Блоги та авторські матеріали — 09:07, 28 Тра 2018 — Rostyk Переглядів: 4305

Поділитись:

Нещодавно в столиці України відгриміла наймасштабніша подія для міста з часів Євро-2012 - Фінал Ліги Чемпіонів. Про те, як жив та чим дихав Київ в день матчу читайте нижче.Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

"Allez, Allez, Allez" - саме закінчення відомої кричалки від фанів "Ліверпуля" лунає в голові, коли хтось питає про враження від поїздки до Києва. Тому, перед тим як розпочати, варто зазначити, що фінал вдався. Маю на увазі не сам матч (про нього пізніше), а свято великого футболу. Так, організацію цьогорічного фіналу не критикував лише лінивий. Жадібні власники готелів, відсутність нормального транспортного сполучення України загалом, і Києва зокрема з Європою та світом. Незнання українцями англійської. Ще й Павелко вкотре продемонстрував, що він не читає тих всіх офіційних листів та інструкцій поводження з кубком Ліги Чемпіонів, які йому присилають.

Проте, нас врятували вже звичні для деяких гостей: колорит столиці, дешевий транспорт та пиво, ну і звісно красиві дівчата. А цього року ще й відносно злагоджена робота поліції, яка, що важливо, не переборщувала в своїх прагненнях навести лад на вулицях. Організовано немало інсталяцій, у вигляді великих м`ячів та зірок; перекрито багато вулиць та площ (хоч це палиця з двома кінцями), що створило максимум комфорту для пішоходів, та наявність навігаційних знаків, які допомагали знайти стадіон навіть не дивлячись в карти. Але про все по порядку.

Київ буквально дихав футболом

Відразу розчарую всіх, хто очікував інсайдів із чаші стадіону - мені квитків не дісталось. Проте це не має особливого значення, бо того дня весело було всюди. Загалом, квитки на потяг ми з друзями бронювали ще за три тижні до події і виявилось, що зробили все правильно, бо їх "розмітали" зі швидкістю світла.

Ночі в кінці травня зазвичай теплі, що дозволило брати мінімум одягу. Вже у вагоні нікому з нас спати не хотілось, ми жартували та ділились сподіваннями про грядущу подію, виявилось, що всі бажають перемоги саме "Ліверпулю". Проте атмосфера великого свята була відсутня. Уява малювала картинки, де зі Львова їхатиме переважно молодь саме на матч, з якими можна було б почати святкування ще й не доїхавши до Києва. Але, чи то ми не в той вагон квитки взяли, чи не на той потяг, але ближче до середини ночі наші голоси були єдиними, що розбавляли тишу, а провідниця всім серцем бажала, щоб і ми не заважали їй дрімати.

На ранок настрій покращився і після прибуття в Київ в нашої шістки лишалось більше 12-ти годин до матчу. Людний вокзал, натовп безсоромно витанцьовує народні танці на наших кросівках, а в метро не працюють білетомати. Все як завжди тут, а фанів ніде не видно. Звідти не було сенсу їхати в центр, адже тоді була лише дев`ята ранку, тож ми вирушили до станції метро "Арсенальна", де нас відразу накрило атмосферою свята. Хоч це і не центральна частина Києва вже тут ми побачили купу іспанців, які з відкритими ротами фотографували все навколо і активно ділились враженнями іспанською. Білі футболки з емблемами мадридського "Реалу" були всюди. Погода радувала теплолюбних туристів, тож вони звідси йшли дивитись на Дніпро. Ми й самі пішли в бік парку. Там про сьогоднішню подію нагадувала фірмова темно-синя зірка Ліги чемпіонів з емблемами "Реала" та "Ліверпуля", яку "окупували" білі футболки.

"Дивіться, фан "Ліверпуля" фотографує БТР" - зауважив хтось. Ми всі були здивовані, тому що надворі вже обід, а це перший прихильник мерсисайдців, якого ми побачили в місті. Особливо дивно він виглядав серед цілого моря фанів "вершкових". Бажання дізнатись де ж славнозвісні англійці осіли в Києві перемогло, то ж ми поїхали в центр. Хрещатик. "І тут лише іспанці" - здалось на перший погляд. Проте ні, тут ми побачили велику кількість як іспанців так і британців, але фанів "Реалу" поки більше. Головна вулиця була перекрита, а на ній відкрили основну локацію під назвою "Фестиваль чемпіонів". Тут на вході волонтери перевірили наявність в нас заборонених речовин, зброї, піротехніки та не дай Бог бутербродів. А в самій зоні очі розбігались від кількості атракцій, які приготували для гостей столиці. Тут вам і футбольний майданчик, де безперервно відбувались матчі, музей Ліги Чемпіонів з автографами на футболках легендарних в минулому та в теперішньому гравців; кубок Ліги Чемпіонів, та сценою, звідки постійно лунали найновіші хіти та багато іншого.

Ще напередодні ми домовились, що не поїдемо з Києва без матчевої рози (шарф), які віднедавна вирішили колекціонувати. Тут також був фан-шоп, до якого стояла черга як за ковбасою в СРСР. Проте ми її відстояли і виявилось, що роза коштує 750 гривень!! Хочете футболку з фіналу? Готуйтесь розлучитись з більш ніж тисячею гривень. Може хоч брелок на ключі? Будь ласка - з вас 350 грн. Скажете це наші співвітчизники ненажерливі? А от і ні. Ціни встановлює УЄФА, а для європейців віддати 500 гривень за кепку та 60 грн. за 0,5 пива це нормально. Неприємно вразив лише спосіб комунікації персоналу, волонтерів та диктора майданчика - розмовляли всі російською. Якщо ви не розумієте, то переходили на англійську, а це в самому серці української столиці.

Саме на Хрещатику ми вперше почули виконання кількома англійськими фанами їхнього нового хіта "Allez, Allez". Кричалка виявилась дуже заразною і подобалась всім. Кияни та вітчизняні гості столиці з усмішками на обличчях знімали їхній перфоманс - а ті раді старатись. Ще трохи погулявши по центру, ми вирішили поїсти та випити пива. І, як виявилось, саме в пабах ховалися більшість англійців в той час, коли іспанці фотографувались на фоні Дніпра. Пиво, та скільки сьогодні заб`є Салах - ось що насправді цікавило простих жителів англійського Ліверпуля.

Пізніше ми дізнались де сьогодні збирається фанатська спільнота в Києві. Швидко зібравшись, рушили до парку Шевченка. Ще здалека ми почули знайомі нотки легендарної "You`ll Never Walk Alone" та нової "Allez, Allez". Саме тут це червоне море на секунду чимось нагадало стереотипні вечірки з американських фільмів. Йдучи крізь людей в червоному ближче до сцени, відчуваєш себе ніби героєм одного з них. Навколо ріки пива, багато сміття під ногами, та дружня атмосфера в повітрі. І коли ти вибираєш хороше місце, щоб бачити сцену, вони разом починають своє "We've conquered all of Europe...". Можна по-різному ставитись до фанатів, називати їх бидлом через все те сміття, яке вони залишили та стоптані клумби, але вже точно неможливо не закохатися в те, як красиво вони підтримують свою команду. Атмосфера великого свята поглинає тебе повністю і ти вже не помічаєш коли в унісон з кількома тисячами голосів тягнеш "Allez, Allez, Allez".

Reds in Kiev. 🔴🔴🔴#WeAreLiverpool #UCLfinal pic.twitter.com/byKmYzA8hd
— Liverpool FC (@LFC) 26 травня 2018 р.

Саме фани "Ліверпуля" ввечері повиходили з пабів і "заряджали" в парку, біля стадіону та просто на вулицях Києва, де не дозволяли проїхати автобусам з VIP-фанам "Реалу", а захоплені галасливим "червоним морем" кияни знімали вболівальників на відео.

Чем ближе старт матча, тем громче фанаты Ливерпуля #UCLfinal #ChampionsLeagueFinal #фіналЛЧзНВ #Ukraine #Kyiv pic.twitter.com/ShTc8xhueA
— Kristina Berdynskykh (@berdynskykh_k) 26 травня 2018 р.

Коли ми вже практично змирились з тим, що розу купити не вийде, за три години до матчу вдалось натрапити на чоловіка, який намагався продати кілька. Українською не володів, тож спілкувались ми англійською. Виявилось, що в нього лишились останні матчеві рози, які він готовий продати за 300 гривень кожну (в фан-шопі, нагадаю, вони коштували по 750). Ми, порадившись, вирішили купити дві. Після такої, на нашу думку, удачі разом з фанами мерсисайдців ми пішли в бік стадіону. Була все-таки надія на вболівальників, які хочуть продати зайві квитки за невелику ціну. Проте не лише ми до цього додумались. Біля стадіону було багато шукачів удачі. Ті тримали в руках картонки з надписом "I need tickets". І якщо хтось і продавав квитки, то за 400-450 євро! Тому, ми подякували і поїхали в бік фан-зони.

Організація тут, щоправда, кульгала. За версією мерії фан-зона на Контрактовій площі розрахована на 12-14 тисяч глядачів, яких в результаті було, напевно, вдвічі більше. Щоб мати змогу подивитись футбол на великому екрані, вболівальники вилазили на біотуалети, електричні опори, дерева, дах Гостинного Двору та навіть пам`ятник Сагайдачному. Перевірки були поверхневі та спричиняли тисняву. Тільки коли розпочався матч фан-зона застигла в очікуванні.

Травма Салаха - початок кінця

Тут зібрались переважно українці, яким не пощастило з квитками. Прихильників "Ліверпуля" було більше, адже кожна атака мерсисайдців в першому таймі супроводжувалась криками та радісним гулом з боку вболівальників. До того ж, англійці були активнішими в дебюті матчу. А коли ініціативу перебирав "Реал", вболівальники скандували "Ліверпуль". Саме тому травма а потім і заміна Салаха сильно остудила запал публіки. В очах більшості людей читалось розчарування. Здавалось, кожен знав - Салах не просто ключовий гравець команди Клоппа, він - ідол для всіх червоних. Врятував ситуацію той факт, що англійці не здавались і старались продовжувати грати так, як на старті поєдинку. Втім це фінал найпрестижнішого турніру Європи, звісно вони не здались. Тому в перерві ніхто не думав про те, що "Ліверпуль" програє цей матч. Команда б`ється, а отже надія є.

Finita la commedia

Початок другого тайму - не надто тверезий суб`єкт не впорався з утриманням власної рівноваги і, падаючи, розлив на мене пиво, чого я одразу не помітив, бо ж гра почалась. Загалом перші хвилини не віщували біди, аж тут не витримав тиску Каріус. Голкіпер в простій ситуації, віддав м`яч Бенземі, від якого ігровий снаряд спокійно закотився під дальню штангу (не вважаю за доцільне обговорювати дії воротаря, так як на цю тему вже багато написано). Досі перед очима той епізод. Момент, коли невелика група вболівальників "Реала" в фан-зоні взялась святкувати гол, а відчай в очах "сапортерів" мерсисайдців змішався з емоціями щирого нерозуміння як таке могло статись.

Після двохвилинного ступору хтось почав скандувати: "Ліверпуль", згодом приєдналось більше людей, а тоді сотні голосів не хотіли вірити в поразку. Трибуни на стадіоні теж не затихали і вже через 5 хвилин Мане замкнув на дальній штанзі передачу від Ловрена. 1:1. Стадіон та фан-сектор в унісон вибухнули емоціями. В хід пішла навіть піротехніка...

Мерсисайдці, окрилені голом, пішли вперед, але Зідан вгадав з заміною, випустивши Бейла, замість Іско. Саме валлієць через кілька хвилин після виходу на поле забив шедевральний гол через себе - такі не беруться.

"Ліверпуль" програвав, та не надто міг щось протиставити сильнішому за себе супернику. "Реал" виявився досвідченішим, саме мадридці знають як закінчувати гру. А під кінець поєдинку знову дав про себе знати Лоріс Каріус, який не впорався з дальнім ударом Бейла - Finita la commedia. В той вечір після Салаха, Карвахаля та Каріуса плакали ще й фанати. Голкіпер вибачився, але тепер йому цього точно не забудуть. Так само як серію поразок у фіналах для Клоппа - ця вже шоста.

Ну що ж, розчаровані фани "Ліверпуля", які були такі активні та щасливі перед матчем, покинули стадіон відразу після гри та пороз`їжджались. Хтось поїхав до аеропорту, хтось на вокзал, а хтось пішов "запивати" своє горе в паб. Така сама спустошеність відчувалась у фан-зоні та загалом в Києві. Поодинокі або невеликими групами білі футболки ходили по місту та співали свої пісні. Поразка "Ліверпуля" дала змогу комунальникам прибрати все за одну ніч, а поліцейським спокійно патрулювати головні вулиці міста. Свято скінчилось.

Висновок

"Реал" заслужив на перемогу, принаймі в фіналі, англійці ж виявились слабшими. Це вже третій кубок Ліги чемпіонів підряд для "вершкових", можливо саме тому їхні фанати особливо не святкували перемогу. Але якби в той вечір переміг "Ліверпуль", то святкування в Києві тривало б всю ніч. Кричалки, пісні та пиво не закінчувалися б до самого від`їзду фанів. Тоді б англійцям не довелось ночувати на підлозі київських вокзалу та аеропортів. А мадридці? А вони вже справді починають звикати до перемог в цьому турнірі. Поки свято на їхній вулиці, з чим ми їх і вітаємо.

Фото взяті з сайтів: delo.ua, nv.ua

Автор: Ростислав Струтинський

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!

Джерело: Sportanalytic.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Ліга чемпіонів, фінал, Ліверпуль, Реал