Як війна допомогла "Динамо" стати чемпіоном

Автор - Вадим Табакера

Доки український уряд списує відсутність реформ на АТО, вітчизняний футбол наглядно демонструє Арсенію Яценюку, що війну можна зробити своїм союзником. Як говориться у народній мудрості – не було б щастя, то нещастя помогло.

Візьмемо до уваги приклад – "Динамо". Ще недавно столичний клуб в бажанні повернути собі колишню славу і трофеї досить агресивно проводив трансферні кампанії, витрачаючи на підсилення шалені як для вітчизняного футболу гроші. Ці витрати часто не виправдовували сподівань, а самі легіонери розчаровували своїм небажанням викладатися на повну в українському чемпіонаті. Вони, підписавши вигідний контракт, відверто валяли дурня, чим неабияк дратували вимогливих київських вболівальників.

Власне, почалася трансферна епопея з укладання столичним клубом спонсорського контракту із банком "Надра", після чого гучні придбання спричинили справжній землетрус у вітчизняному футболі. Згадаєш, кого тільки не сватали в тодішнє Динамо, крім Мессі та Роналду, доходило до повного абсурду. Правда, Суркісу тоді вдалося підписати лише зірок "другого ешелону": Мбокані, Ленса та Беландау. Порахувавши загальну вартість новачків (яка за інформацією багатьох джерел складала $40млн.) столичні вболівальники уже до початку чемпіонату віддали перемогу в ньому "Динамо".



Хтозна, що було б з "Динамо" якби не війна? Складна суспільно-політична ситуація позначилася і на генеральному спонсорі київського клубу банку "Надра". Фінансові проблеми доволі неочікувано обернулися для "Динамо" справжнім шансом на відродження. В один прекрасний день Ігор Суркіс полишив спроби вкладати безмежні гроші у сумнівні трансфери і згадав, що в клубу є доволі непогана футбольна школа. Усвідомлення необхідності економити, зважаючи на війну, різко розвернуло вектор розвитку "Динамо".

Керівництво клубу почало повертати своїх вихованців, які їздили по орендах в пошуку ігрової практики від українського Ужгорода до чеського Ліберця. Натомість, високооплачуваних легіонерів прилаштували в оренду європейські клуби. Сергій Ребров залишив в команді лише кількох гравців не з українським паспортом, яких він вважав на голову сильнішими за наших вихованців. Прикладом вдалого точкового підсилення можна вважати і нещодавно придбаного португальця Антунеша, який після одужання Макаренка буде конкурувати з ним за місце в основі.



За таких розкладів до основний склад "Динамо" стрімко увірвався Рибалка та Кравець, закріпився Сидорчук, почали більше грати Буяльський, Калитвинцев-молодший і засвітилися такі раніше нікому невідомі прізвища як Бурда та Чумак. Довіра тренера до молодих українців навіть у топових матчах викликала повагу не лише у пересічного вболівальника, але й футбольних експертів. Від того, що шанс реалізуватися в основній команді отримала своя молодь, у решти вихованців динамівської школи додалося наснаги краще тренуватися, щоб зарекомендувати й себе. І тепер у ротації кадрів у Динамо бракує лише одного етапу – вдалого продажу своїх гравців у топові клуби Європи… Тільки із легким серцем, без "трансферіади". Таким чином сьогодні виживає і демонструє результат більшість європейських клубів, яким не пощастило мати спонсорів-шейхів. За прикладом країн Бенілюксу та Португалії, які не цураються постійно продавати ледь помітних зірочок – майбутнє. Адже із введенням правил фінансового фейр-плей саме ті команди, які більше заробляють на трансферах, ніж витрачають, займуть місця маститих клубів-товстосумів.

Окрім вектору на українізацію клубу, "Динамо" завдячує чемпіонством ослабленню основних конкурентів – "Шахтаря", "Металіста" та "Дніпра". І якщо "Шахтар" із війною на Донбасі втратив можливість виступати перед своїми вболівальниками, то у "Металіста" і "Дніпра" проблеми іншого характеру – втрата основних гравців із закордонним паспортом. "Динамо" за ситуації панічного відтоку легіонерів з України виглядає у більш вигідному, ніж основні конкуренти світлі, адже київська школа футболу завжди славилася як одна із найкращих і не лише в Україні.

Але це все припущення. Як воно буде насправді покаже час і війна. Війна, яка попри все може врятувати український футбол від банкрутства та вдихнути в нього прогресивні зміни.