Півзахисник "Кривбаса", трансферні права на якого належать "Дніпру", Младен Бартуловіч хоче повернутись у дніпропетровський клуб і закріпитись у його складі.
- У тебе влітку закінчується контракт з "Дніпром". Де продовжиш кар'єру?
- Я вже 5 років в Україні, звик до вашої країни і хотів би залишитися тут. Зі мною часто зв'язуються з приводу можливого переходу. Але поспіх не потрібен. Мені дуже хотілося б показати себе Хуанде Рамосу. Щоб він особисто побачив мене в дії і зробив висновок, потрібен я клубу чи ні.
- Думаєш, Рамос не стежить за орендованими футболістами?
- У "Дніпра" дуже велика кількість футболістів на контракті. За усіма можна і не встежити. Хочу потренуватися під його керівництвом, показати все, на що здатний. Відчуваю, що у мене є сили заграти в такій амбітній команді, як "Дніпро".
- У "Дніпрі" зараз величезна конкуренція, і, напевно, вона стане ще серйознішою в міжсезоння. Готовий до цього?
- Конкуренція робить футболіста і команду тільки сильніше. Я можу конкурувати і з Стрінічем, і з Феррейрою, і з іншими. Звичайно, є Коноплянка - незамінний гравець для сьогоднішнього "Дніпра". Для мене він - кращий українець у чемпіонаті, але з іншими можу змагатися. За складом "Дніпро" поки що слабше "Шахтаря", але не поступається "Динамо" і "Металісту". Скоро Дніпропетровськ буде в Лізі чемпіонів.
- Інформація, що Тобою цікавиться "Металіст", - правда?
- Точно знаю, що це було раніше. Які у них плани зараз, мені не відомо.
- Чому в Тебе не вийшло заграти в "Дніпрі" одразу після переїзду з Хорватії? Ти вважався одним з найперспективніших гравців своєї країни.
- Я часто сам задаю собі це питання. Грав перші два роки. У тому сезоні, який ми закінчили після першої частини лідерами, Протасов довіряв мені. Але в зимове трансферне вікно привезли 8 нових футболістів, і тренер відверто сказав: "Младен, тобі краще піти на деякий час в оренду, тому що цих футболістів я повинен випускати на поле". Незважаючи на це, я залишився в дуже хороших відносинах з Протасовим. Розумію, що не все залежить від його рішень. А при Бессонові отримав травму і вилетів на довгий час. Так що оренда була правильним рішенням.
- Чому, не погравши і півроку за київський "Арсенал", Ти пішов у "Кривбас"?
- У Києві все починалося чудово. 9 турів, 2 голи, граю в основі. Отримав виклик у національну збірну Хорватії і насолоджувався футболом. А потім травмувався, і коли відновився від пошкодження, ставлення до мене кардинально змінилося. Юрій Бакалов тримав мене на лавці і рідко випускав на поле.
- У Кривому Розі Ти знайшов свою команду?
- Минулий сезон для нас був дуже складним. Хоча персонально я забив 9 голів у 27 матчах, а це хороший результат. Не знаю, чому цього року ми знову боремося за виживання. Класний колектив, амбітний, молодий тренер. Думаю, нам просто не щастить. "Кривбас" повинен боротися десь за шосте місце.
- Бувало, Юрій Максимов міняв Тебе ще в першому таймі. Наскільки сильно це б'є по психології футболіста?
- Дуже прикро, спочатку сильно злишся. Але потім заспокоюєшся. Чув, про Максимова говорять, що він, як звір, у роздягальні після матчу. Це неправда. Звичайно, може підняти голос, але не більше.
- Що тренер збірної Хорватії, Славен Біліч, говорить про Твої постійні оренди?
- Чесно кажучи, він хоче, щоб я грав у "Дніпрі". Каже, що там буду швидше прогресувати. Йому складно викликати мене до збірної, коли моя команда бореться за виживання в чемпіонаті України. Ви ж знаєте, у Хорватії дуже багато сильних футболістів.
- Як Тобі взагалі тренер Біліч?
- Розкажу вам один епізод. Коли він ще тренував молодіжну збірну, ми виграли у Ісландії і достроково вийшли на молодіжний ЧЄ. Після матчу Білич організував автобус і повіз всю команду на дискотеку. Заборон ніяких не робив, хоча через три дні був матч проти Мальти. Сам Біліч гуляв з тренерським складом... О 4 годині ночі всі дружно сіли в автобус і повернулися до готелю. А потім обіграли мальтійців. Такий у Біліча підхід до футболу. Він кожного футболіста вважає другом. Коли перед відповідальним матчем збірної "загуляли" Оліч, Срна і Балабан, він пробачив їм, повернув в команду, і вони були лідерами в грі. Футболісти стоять за нього стіною. На жаль, в Україні такі відносини між тренером і футболістами - величезна рідкість.
"Сегодня"