Український футбольний коментатор Дмитро Джулай, який тепер є мешканцем Ірландії, розкритикував футбольних керівників.
- Що вам у футболі не подобається?
- Не подобаються дебіли, які ним керують. Такі, як президент ФІФА Зепп Блаттер: у кожному його кроці відчувається лише одне - бажання заробити на грі. Більше його нічого не цікавить. Саме він (чи, точніше, створена ним система трансферів) провокує, зокрема, деградацію чемпіонатів у Південній Америці: скаути європейських клубів вивозять звідти таку кількість гравців, що ці ліги не завжди встигають відновити "ресурсну базу". Хоча й керівники місцевих федерацій - теж "красені": настільки погрузли в корупції, що є "гідними" національними відповідниками свого великого швейцарського боса.
- Ви торкнулися знакової теми: за Дмитром Джулаєм "закріплено" репутацію "єврофоба", бо в репортажах ви часто критикуєте футбол Старого Світу й прославляєте ту гру, що її практикують у Світі Новому…
- Нічого не можу із собою вдіяти… Одному російському коментатору належить чудова метафора: мовляв, європейський футбол - то тістечко з вишнею, яке продають у "Макдональдсі", а південноамериканський - це та вишня, з якої зробили начинку до тістечка. Щоби не вдаватись у довгі філософські роздуми, скажу так: чемпіонати нашого континенту віддають якоюсь несправжністю, "гумовістю", а справжнє повноцінне життя буяє за океаном.
Наприклад, візьмемо минулорічний розіграш Ліги чемпіонів УЄФА: особисто я хотів би передивитися лише один матч звідти - першу зустріч між "Барселоною" й "Арсеналом"; натомість окремі ігри першостей Чилі або Аргентини можу передивлятися багато разів.