Генріх Мхітарян: Я фанат Мессі та Зідана

Півзахисник збірної Вірменії та донецького "Шахтаря" Генріх Мхітарян дав ексклюзивне інтерв'ю виданню IQ Magazine, в якому розповів про футбол і не тільки.

Розповідь про  Генріха Мхітаряна

Чому я зайнявся саме футболом, тому що мій батько був футболістом. Після його смерті я вирішив продовжити справу батька. У 7 років вступив в єреванську футбольну школу, яка в подальшому була перейменована в клуб "Пюнік".

Моя найзаповітніша мрія - бути одним з кращих футболістів Європи та світу. Роблю все, щоб стати ним. Мені ще 21 рік і є час, щоб реалізувати свою мрію. Думаю, якщо буду добре працювати, коли-небудь обов'язково стану одним з кращих.

Найбільшою мети, як такої, у мене немає. Я взагалі не ставлю перед собою великих цілей, а намагаюся досягати всього потихеньку, крок за кроком. На мій погляд, якщо у людини немає конкретної мети, то йому нічого робити в цьому житті.

Соромлюся, коли на вулиці, в магазині мене впізнають, дивляться і говорять про мене. І не тільки у Вірменії, але і на Україні. Однак у той же час це і дуже приємно.

Нервую, коли щось не виходить. Правда, на людях це не показую. Намагаюся сам себе заспокоїти, кажучи, що все вийде, оскільки якщо багато працювати, то всього можна досягти. Ще нервую, коли мене не розуміють.

Про особисте життя скажу наступне: поки нічого серйозного, оскільки ще перебуваю в пошуку своєї другої половинки.

Я дуже відповідально підхожу до своєї роботи. Граю за український клуб у Лізі чемпіонів, але вважаю, що представляю Вірменію, так як я - вірменин. Завжди хочу, щоб у команді, за яку граю, пишалися вірменським футболістом.

Так званому, внутрішнього голосу я особливого значення не надаю. Буває, звичайно, коли він щось підказує, але оскільки в спорті і особливо футболі внутрішній голос не грає ролі, не прислухаюся до нього. Просто я на полі завжди оптиміст і коли команда програє до останньої секунди, не втрачаю надії на перемогу. 

Як правило, я незадоволений своєю поведінкою на полі, оскільки іноді виходжу з себе, коли до мене бувають несправедливі. Однак працюю над собою, щоб це невдоволення не показувати, оскільки спокоєм і холоднокровністю можу ще більше вразити суперника.

При виборі, звичайно, довго думаю, все зважую, розраховую наслідки. А вже після того, як роблю свій вибір, ніколи не шкодую про нього. Різкі рішення приймаю лише в невеликих питаннях. А в більш серйозних різких рухів не задумую.

Будь-яка людина непередбачувана: сьогодні він поруч з тобою, твій друг, завтра він може стати ворогом. Тому в житті треба бути до всього готовим. Хоча сам себе вважаю передбачуваним. Яким був, таким і залишився. 

Мій девіз у спорті: працювати, працювати і ще раз працювати.

Мій улюблений футболіст сьогодні - Ліонель Мессі, а кілька років тому був Зінедін Зідан. Обидва дуже скромні люди і великі футболісти. Я особливо захоплююся їх людськими якостями. 

У завтрашній день вірменського футболу дивлюся з оптимізмом. Правда, чемпіонат Вірменії зараз не дуже сильний, але з кожним роком він прогресує. А з приводу національної збірної нагадаю наші останні блискучі перемоги.

З тих очікувань, що виправдалися, зазначу блискучі перемоги нашої національної збірної у 2010 році, якими ми порадували уболівальників. Крім того, очікував, що перейду з "Металурга" у більш сильну команду, так і вийшло. З розчарувань виділю те, що протягом двох місяців я не міг виступати за "Шахтар" через травму. 

Футбол - моя робота і я отримую задоволення від неї. Якщо робота не приносить задоволення людині, а стомлює його, значить він займається не своєю справою.

Я не вважаю себе романтиком, але люблю гуляти під дощем. Трохи боюся сонця, оскільки за знаком зодіаку я - Водолій і боюся розтопитися. Моя улюблена дівчина повинна бути красивою і розумною.