Колишній гравець київського "Динамо" Віктор Леоненко прокоментував матч Україна - Італія та розповів про шляхи розвитку національної команди.
Україна - Італія. По грі можу сказати, що зі збірною не все так погано, як я думав. Підозрюю, що зараз всі газети напишуть, що Україну в меншості переграв десятий склад збірної Італії. Хоча, особисто у мене залишилися від матчу позитивні емоції. Це була дуже корисна і своєчасна гра, яка надала велику кількість інформації.
Відверто кажучи, я не очікував, що побачу в діях нашої команди стільки хороших моментів. Я зараз не намагаюся захищати і тим більше виправдовувати збірну і Калитвинцева, який, як ви знаєте, є моїм другом. Просто потрібно розуміти, що робота в збірній будується поетапно. Тренерський штаб за великим рахунком визначився з основою і зараз пішов процес награвання команди. Щодо попередніх матчів, то щось починає з'являтися. Хлопці грали з великим бажанням, билися, в плані самовіддачі питань бути не повинно. І вже проглядається гра команди, щось виходить.
Найбільша проблема полягає в тому, що в збірній занадто часто змінюються головні тренери. Як гравець національної команди я з цим зіткнувся в дев'яності і повірте ніякої користі від цього бути не може. Якщо не помиляюся я грав у збірній при шести наставниках. У кожного фахівця свої вимоги і своє бачення футболу, до того ж у кожного наставника свої погляди на кадровий потенціал. Якщо ця чехарда з тренерами не припиниться, то дійде до того, що ми просто зганьбимося на домашньому чемпіонаті Європи. Якщо продовжувати міняти тренерів, то незабаром ця збірна буде програвати в чемпіонаті київської області!
Вважаю, що корінь всіх проблем збірної лежить в керівництві. У нас на перший план виходить футбольна політика. Всі ці розборки серйозно гальмують розвиток нашого футболу.
Про суперника. На рахунок не основного, як багатьом здалося, складу збірної Італії хочу сказати, що саме це поєднання футболістів Чезаре Пранделлі може наробити чимало галасу в Європі. Нинішня Італія - дуже сильна команда. Не дивлячись на проблеми в італійському футболі, Пранделлі створює нову команду, у якої велике майбутнє. Італійці чудово орієнтуються в будь-якому епізоді, вони знають, що роблять і добиваються позитивного для себе результату. У 1995-му році мені пощастило грати зі збірною Італії. І я вам скажу, що спав я тоді після матчу дуже міцно. Поганяли нас добре. Варто було перехопити м'яч, як тебе відразу ж пресингували кілька італійців. І так протягом всієї гри.
Не можу не виділити Ракицького і Шовковського. Саню взагалі готовий достроково назвати кращим гравцем сезону. А Ракицький, якщо не змінить своє ставлення до футболу, з часом може стати дуже сильним футболістом. Це наша надія.
Двояке враження залишив Селезньов. Добре ставлюся до цього футболіста. Було видно, що він старався і епізодами діяв не погано, але можна зробити висновок, що в "Дніпрі" непогано годують. Та це таке, якщо в Мазератті поміщається, значить все нормально.
Більше за всіх мені не сподобався Андрій Шевченко, який взагалі не грав у матчі. Саме тому й не сподобався. Я завжди підтримував Андрія, він дуже багато чого добився і зробив для нашого футболу, але в даній ситуації я його не розумію. Людина за сімейними обставинами просто покинула національну збірну. Це, як мінімум не професійно і не красиво по-людськи. Виходить, він робить, що хоче і грає, коли може. Цікаво, а як на це дивляться інші футболісти? Про яку зіграність потім може йти мова? При всій повазі до Шевченка, я думаю, що він збірній не потрібний.
Калитвинцев. На мій погляд, єдино правильний варіант в даній ситуації - зняти з Калитвинцева приставку "в.о." і залишити біля керма національної команди. Якщо тренера знову поміняють, робота, виконана нинішнім штабом піде нанівець, а новому спеціалісту залишиться всього рік до чемпіонату Європи. Це Калитвинцев весь час говорить, що він не звертає уваги на - "в.о.", але я то знаю, що його це хвилює і відволікає.
"HotSport"