Русол: На сьогоднішній день я - безробітний

Екс-гравець "Дніпра" і збірної України Андрій Русол розповів про своє майбутнє, свою травму та знання отримані в "Барселоні".

Нагадаємо, що 24 серпня 2011 на прес-конференції, що передувала відповідній зустрічі попереднього раунду Ліги Європи з лондонським "Фулхемом", журналісти поцікавилися у головного тренера "Дніпра" Хуанде Рамоса самопочуттям Андрія Русола. Наставник гостей відповів питанням на питання: "Хіба ви не знаєте, що він закінчив кар'єру?".

- Тоді ця новина справила ефект вибуху бомби. Але що було б, якщо б мій колега не задав Рамосу питання про ваш стан? Коли б громадськість дізналася про ваше рішення повісити бутси на цвях?

- Скажімо так, зі мною цю заяву головного тренера погоджено не було. І я не сильно перебільшу, якщо скажу, що сформована ситуація почасти повалила мене в шок.

Так, я вже знав про необхідність закінчити кар'єру, проте на той момент ще не був готовий до того, щоб вимовити це вголос. Мені потрібен був час на підготовку такої заяви.

Я припускав, що як тільки зроблю її, в моєму житті настане важкий період: доведеться відповідати на численні дзвінки журналістів і наступні питання, що для мене - людини абсолютно не публічної, досить важко.

Я планував зібрати прес-конференцію, щоб раз і назавжди розставити всі крапки над "i". Але згодом моя роль звелася лише до того, щоб підтверджувати правильність інформації.

- До того нещасливого дня ви залишали який-небудь відсоток, що це рішення ще неостаточне?

- Ні, я чітко розумів, що воно неминуче. А момент, коли про це дізнаються всі, - лише справа часу.

- Коли сталася ситуація, яка стала відправною точкою тривалої історії хвороби?

- Влітку в Німеччині мені сказали, що надлом хребця трапився у віці 19 років. Сучасна апаратура дозволяє визначити це з точністю до одного року.

- Напрошується питання: чому протягом майже десяти років ви - людина, яка регулярно проходить поглиблене медобстеження, нічого про це не знали?!

- Сильні больові відчуття з'явилися лише в останні пару років. Причому, спочатку це ніяк не стосувалося спини. У мене стали рватися м'язи задньої поверхні стегна. Причин я не знав, сприймаючи все, що відбувається як серія рядових травм. Але періодичність рецидивів стала збільшуватися, і я став відчувати дискомфорт в області спини.

Коли я зрозумів, що терпіти далі вже неможливо, вирушив до Німеччини на перший у своєму житті тест на стан хребта.

Там мені й було винесено вирок. Мені сказали: є два варіанти. Перший - закінчити професійну кар'єру. Другий - намагатися лікуватися без жодних гарантій на успіх.

Операція дуже складна, існує ймовірність, що вона дасть протилежний ефект. Хребець десять років жив своїм життям, обростаючи м'язами і зв'язками. І от, уявіть, все це потрібно було руйнувати і відновлювати заново. Існувала небезпека, що мені стане ще гірше.

- Рішення про закінчення кар'єри було найскладнішим?

- В останні півроку ігрової практики я відчував, що в мене є проблеми зі здоров'ям, але не припускав, що вони виявляться настільки серйозними. Мені було важко почути діагноз докторів і переварити всю цю інформацію. Однак у той період я думав про те, що в мене є певні принципи, які не змінювалися і, сподіваюся, не зміняться протягом всього мого життя. Ні гроші, ні слава, ні положення в суспільстві впливати на це не повинні.

- На тій же прес-конференції Рамос, а згодом і генеральний директор клубу Андрій Стеценко, сказали про те, що Русол буде працювати в скаутінговой службі клубу ...

- Я не знаю, чому була озвучена саме ця посада. Просто було сказано: ти залишаєшся в клубі. Конкретна позиція чи фінансові умови не обговорювалися. Та й неважливо все це для мене було. Гріла думка, що я буду працювати в "Дніпрі". У перший час я не мав ні певної посади, ні чіткої зони відповідальності. Був комунікатором між тренерами та керівництвом, переглядав ігри потенційних новачків ... Слово, займався всім потроху. Проте мій контракт з клубом закінчився в кінці року. І на сьогоднішній день я - безробітний.

- Секундочку, а як же стажування в "Барселоні"?

- Це була виключно моя особиста ініціатива. Життя навколо футболу мені цікава в будь-яких сферах і напрямках. І припускаючи, яку саме користь я можу принести своєму клубу, я спробував почати вчитися. У мене відбувся діалог з тренером "Дніпра" з фізпідготовки Маркосом Альваресом. Він запитав: "Які плани, Андрію?" Я відповів: "Хочу вчитися і розвиватися як футбольний менеджер". - "Я можу тобі чимось допомогти?" Я попросив Маркоса дізнатися про можливість стажування в одному з іспанських клубів. І він відповів: "Я спробую організувати тобі поїздку в "Барселону". Велике спасибі за те, що його слова не розійшлися з ділом. Я провів тиждень в кращому клубі світу і до сих пір намагаюся відповісти собі на питання: добре чи погано, коли ти починаєш вивчення клубу, відлітаючи на іншу планету.

- Я не цілком зрозумів: як вийшло так, що ви опинилися поза командою?

- Все дуже просто: документальних угод між мною та керівництвом клубу не було. Існувало одне лише усна пропозиція. Однак протягом останніх двох місяців жоден співробітник клубу зі мною не спілкувався. Зрозуміло, крім спортивного директора команди Вадима Тищенка, тому що наше спілкування з ним не припинялося ні на секунду з моменту нашого знайомства (а саме з 1999 року. - Прим. М.С.). Користуючись моментом, хочу подякувати йому, а також моїй дружині Ользі і сину Андрію за те, що в цей непростий час вони були поруч і всіляко мені допомагали. Якби в "Дніпрі" працювало побільше таких же відданих справі людей як Тищенко, проблем у нашого клубу було б на порядок менше.

- Чи є образа на "Дніпро"?

- Це єдиний клуб в моєму житті: ми пов'язані якимись невидимими нитками, і мені дуже складно пояснити свої почуття. І коли ми говоримо про образу на "Дніпро", виникає природне запитання: що таке "Дніпро"? Для мене це, перш за все, величезна кількість уболівальників, які щиро люблять цю команду з величезними традиціями і славною історією. Це президент клубу (Ігор Коломойський. - Прим. М.С.), якого я дуже поважаю і який витрачає величезні гроші на утримання команди.

І навіть зараз, коли колектив переживає не найкращий період, я впевнений, що рано чи пізно він прийде до великих перемог. Проте "Дніпро" - це не окремі люди, які приймають важливі кадрові рішення з приводу чиїхось доль. Я можу не погоджуватися з людиною, яка надходить зі мною несправедливо, але це неможливо назвати образою на "Дніпро". Наші відносини з клубом можна порівняти з відносинами сина і батьків. Тобто, ти можеш ображатися тільки якийсь певний період, коли щось іде не по-твоєму. Але справжню любов не зітреш нічим ...