Шахтарський ювілей Ріната Ахметова

...Коли стадіон затих, блискуча постать Міли Йововіч наблизилася до мікрофона і пролунали перші слова пісні "Happy birthday...".

Голос актриси звучав з тим же невловимим шепотіння, з яким Мерлін Монро співала цю пісню Джону Кеннеді. У якийсь момент виникло побоювання, що Міла Йововіч від хвилювання переплутає слова і заспіває: "Happy birthday, Mr. President". Але все вийшло добре, і стадіон вибухнув від "З днем народження, дорогий Шахтар".

Втім, навіть якщо б пані Йововіч переплутала слова, залишилося б невідомим, кому вони були звернені: чинному главі держави Віктору Януковичу, його попереднім колегам або людині, якого оточення навіть у побуті інакше як президентом не називає - Рінату Ахметову.

У минулу суботу Донбас святкував 75-річчя футбольного клубу "Шахтар". Останній раз Рінат Ахметов збирав таку кількість гостей у своєму рідному місті два роки тому у розпал президентської кампанії на відкритті "Донбас Арени".

У минулому році господар клубу продовжив традицію урочистостей в Донецьку під час святкування 10-річчя SKM. Між тим, автор цих рядків пам'ятає, як п'ять років тому на 70-річчя ФК "Шахтаря" закладалася ця традиція - звозити до Донецька всіх-всіх.

За цей час урочисті святкування в Донецьку все більше стали нагадувати бали часів царської Росії. Незважаючи на відстань від столиці, на урочистості до столиці Донбасу з'їжджаються всі, хто так чи інакше претендує на право називатися елітою країни.

Пропустити святковий концерт на "Донбас Арені" - не важливо, хто там виступає - Beyonce, Сара Брайтман або Таїсія Повалій - вважається ознакою поганого тону.

Ще гірше, якщо ви опинилися на стадіоні не на особисте запрошення клубу, а по квитку, купленому в касі.

Між тим, урочистості на "Донбас Арені" і взагалі вся атмосфера святкування виявилися вельми символічними. Приміром, на відміну від минулих свят, журналісти були суворо відокремлені від VIP-гостей. Президенти України та наближені гості Ріната Ахметова потрапляли на стадіон через підземний в'їзд, минаючи натовп роззяв і надокучливих кореспондентів.

Клюєв, Льовочкін, Джарти, Колесніков

Про прибуття високопоставлених гостей можна було здогадуватися лише по спалахах фотоапаратів за броньованими і наглухо закритими вікнами VIP-ложі. На люди - під навіс, заповнений неймовірною кількістю охорони - гості стали виходити приблизно за двадцять хвилин до початку шоу.

Борис Колесніков і композитор Ігор Крутой

Віктор Янукович прийшов на свято з усією родиною - двома синами, їх подружжям та онуком. Старший син глави держави - Олександр Янукович - розташувався неподалік від батька, ближче до народного депутата і друга сім'ї Юрія Іванющенко.

На подив журналістів, дружина президента - Людмила Янукович - не супроводжувала чоловіка навіть на малій батьківщині. Традиція з'являтися на публіці без першої леді стає вже непристойною.

Крім чинного президента, на святкування прибули також Віктор Ющенко, Леонід Кравчук і - за розповідями організаторів - Леонід Кучма, що знаходиться на підписці про невиїзд. Усі четверо були розташовані в головній ложі стадіону, недалеко один від одного і від президента "Шахтаря".

Вистава розпочалася з невеликої театральної постановки сцени з життя шахтарського селища. Режисер без зайвого гламуру показав бідність і невеликі радості вимазаних вугіллям працівників шахти. Хлопчик, який грає у м'яч на териконі, по праву міг би стати символом цього вечора.

Пізніше, за визнанням пересічних глядачів святкування, саме ця сценка, злегка підняла завісу над справжнім станом шахтарів - а не шикарний салют і виступ заморської зірки - зачепили донеччан найбільше.

Дуже символічною виявилася офіційна частина церемонії.

У суботу у Віктора Януковича була можливість відчути той же холод, який виходив від донеччан два роки тому, коли глядачі освистали промову Віктора Ющенка. Стійку з мікрофоном для президента обладнали тут же, в президентській ложі.

Очевидно, лідер Партії регіонів не міг забути, як у 2009-му стадіон зустрічав його стоячи, довгими оваціями. А ось через роки президентства Донецьк дуже охолов до свого президента. Офіційна посада і відсутність відчутних змін остудили запал жителів області.

Та й сам лідер змінився. Два роки тому він виступав перед земляками без папірця, прямо з газону на полі. А минулої п'ятниці Віктор Янукович виступав з глибини своєї VIP-ложі з написаною кимось промовою.

І якщо тоді навіть недоброзичливці Януковича відзначали щирість його виступу, тепер з вуст глави держави лився сухий офіціоз, наповнений кон'юнктурними оборотами.

- Дотримуючись символічного прикладу футбольного клубу "Шахтар", вся Україна повинна зайняти гідне місце в Лізі чемпіонів європейських держав, в Європі - за всіма показниками - економічному розвитку, рівню культури і освіти, у спорті, - говорив президент.

Стадіон не аплодував президентові навіть там, де той сам робив смислові паузи, чекаючи овацій.

Зовсім по-іншому зустрічали донеччани Ріната Ахметова. Президент "Шахтаря" говорив прямо з газону на полі, без папірця... Його виступ слухали стоячи. Стояти довелося всій VIP-ложі, включаючи чотирьох президентів.

Головною особливістю церемонії святкування 75-річчя ФК "Шахтар", крім масових танцювальних номерів, були лазерні і світлові проекції. Втім, глядачеві на стадіоні розмах всього дійства оцінити було складно: величина композицій не дозволяла створити єдину картинку з однієї точки перегляду. У підсумку, самими захопленими виявилися телеглядачі.

Святкове шоу закінчилося довгоочікуваним концертом Rihanna. Варто відзначити, що за два роки глядач у Донецьку помінявся. Дворазову володарку Греммі зустріли якось більш зрозуміло, ніж пані Beyonce в 2009-му.

Інший"Челсі"

Поділ гостей на VIP і інших продовжився й після церемонії святкування.

Щоправда, і "вечірка для своїх" ділилася на "зовсім своїх" і "інших". "Зовсім свої" - власне президенти та їхні близькі - закрилися від цікавих поглядів у великому стилізованому під футбольний м'яч наметі. "Інші" раділи мряці і фуршету під звуки Тімоті і "Пающих трусов".

Між святковими столами відбулася і трохи незвичайна зустріч. Вже після від'їзду та проводів Віктора Януковича віце-прем'єр Борис Колесніков зіткнувся з режисером гучного фільму про несолодке життя в Донецьку "Інший "Челсі" Якобом Пройсом.

Одним з яскравих епізодів цієї стрічки виявилася сцена, що розповідає про реалії життя українських чиновників на прикладі секретаря донецької облради Миколи Левченка.

- Ви розумієте, ваш Левченко зовсім не дурний. Але страшне - це не дурість! А його впевненість у тому, що його образ життя як чиновника правильний..., - обурювався Пройс ламаною російською.

- Ну, в чому його дурість?! От ви мені скажіть, в чому?... Я коли ще не дивився фільм, сказав, що він не Роберт Де Ніро, щоб виступати у фільмах.

- Але ж він бреше! Він на прес-конференції сказав, що його синхронні я записав у 2005-му. Але це ж брехня! Як він не розуміє, що у мене є оригінали записів!

- Ну, я такого від нього не чув..., - здивувався Колесніков.

- Ну, гаразд він! А ваш Ахметов!? Ви чули, він сказав, що за правду не може бути соромно. Це він про вашого Левченко і як він штори вибирав під час робочого часу.

От начебто гарні слова - "за правду не може бути соромно". Але, якщо ця правда негарна, то що?! Якщо вона соромітна?! Теж не треба соромитися?!

- Послухайте, - обурився у відповідь Борис Колсеніков, - ви навіщо нам цим тицяє? Дайте нам час. На все треба час! Я б подивився на вашу Німеччину зразка двадцять другого року! Ви там у себе спробуйте зробити ЄВРО-2012 за рік. Адже ми тут гасимо пожежу бензином. Дайте нам час...

- Ну, добре. А ви розумієте, що поділ на Схід і Захід - штучний? - Несподівано змінив тему режисер.

- Чекайте-чекайте! Тільки до того, як ми це придумали, ви там, на Заході, підтримали помаранчеву революцію! Ви це пам'ятаєте?! І що тепер?! А тепер вже немає "помаранчевих". А про небіжчиків - або тільки добре, або ніяк...

Діти колишнього президента - Андрій Ющенко і Віталіна з чоловіком.

У цей момент до компанії віце-прем'єра і режисера підійшла кореспондент журналу "Кореспондент" Ірина Соломко. Нещодавно в цьому виданні вийшла стаття про тридцять причини недовіри до нинішньої влади, серед яких була названо і непрозорі тендерні процедури закупівель для підготовки до ЄВРО 2012.

- О! І "Кореспондент" тут! З вами я взагалі б не хотів говорити! - перенаправив своє роздратування в інше русло пан Колесніков. - Ви навіщо таке пишете?! Адже ви видання, яке на щось претендує! Ви ж хочете бути "Тайм"!

Втім, більшість розмов в "кулуарах" святкування в тій чи іншій мірі відображали атмосферу в країні. Говорити прямо про те, що відбувається, або - ще гірше - міркувати, чому так відбувається, відважувалися не всі. Відверто говорити заважав і статус господаря урочистостей: з одного боку, він все ж таки велика людина в Партії регіонів, з іншого - очевидне зменшення його впливу на лідера Партії.

У результаті бесіди за столами віддалено нагадували посиденьки дисидентів на кухні. І час від часу, коли музика зовсім затихала, під навісами були чутні обривки зовсім несвяткових діалогів.

- Уже рік пройшов, ти віриш? - Чути було з-за одного із столиків, закритого спинами чоловічих костюмів. - І що? Так у ЦЬОГО все було, щоб щось зробити: вся влада, всі можливості. Так і про Ющенка говорили... Тільки от цікаво, що буде з Юлею. Як ти думаєш, її...

- ...Ні. Яєць не вистачить, - обірвав монолог інший голос. - Та й за що? Це ж смішно. Вони вже рік тримають Діденко і Макаренко. І що? Доведеться випустити і це буде ганьба! Наші таким же ж шляхом йшли - посадили Колеснікова, Кушнарьова... Але у Андрійовича мізків вистачило припинити це за три місяці! Ой буде біда...

Іван Плющ І Віра Ульянченко

Коли скупчення спин зріділо, кореспондент "Української правди" виявив за фуршетним столом... Віру Ульянченко. Мабуть, запідозривши, що злободенний діалог міг бути почутий, "мама олігархів" вирішила сама виступити в ролі журналіста.

- Здрастуй дорогий! Як тобі концерт? Як Ріанна?
- Вас справді це цікавить? Чи краще поговоримо про Тимошенко?

- Ні, дорогий, сьогодні свято! - Засміялась соратниця Віктора Ющенка. - Я, наприклад, сьогодні сама стала... Як це... продвинутою! Мені вчора дочка говорить: мама, ти ж їдеш на Ріанну. Я кажу, доця, не муч мене, хто це? Ой, каже мені вона, мама не кажи нікому, а то зрозуміють, що ти темна! Це ж відома співачка...

- Ну і як вам вона?
- Ну... так... співає.

- А Юлія Тимошенко?
- А що Юлія Тимошенко? Її тут немає. Недобре про людину говорити за спиною, - розсміялася Віра Іванівна. - О! Краще от дивись, Сашенька йде...

Неподалік повз дійсно пройшов Олександр Ярославський. Побачивши Віру Іванівну, харківський бізнесмен поспішив привітатися і тепло потиснути їй руку.

- Ви, до речі, привіталися тут з Суркісом? - Поцікавився кореспондент "Української правди" у Ярославського.
- ...Рінат благородний - запрошує всіх, - тактовно втрутилася Віра Ульянченко, недвозначно натякнувши на недружні стосунки братів Суркісів і президента ФК "Шахтар".

Олександр Ярославський злегка посміхнувся, але все ж таки відповів на запитання "Української правди".

- Ні. А навіщо вітатися? Адже йому тільки рік залишився.

 

Зі спокійною посмішкою між столами розгулював і Сергій Тарута. На тлі інших гостей бізнесмен виявився на рідкість відвертим.

- Навіщо вам зі мною інтерв'ю? - почав з жарту пан Тарута. - Я й сам не знаю, що вам сказати? Ось я стою і думаю, що говорити на виступі в клубі "Адама Сміта". От як ви думаєте?

- Що заважає вам говорити, як є? - здивувався кореспондент "Української правди".
- Нічого, взагалі-то... Але, ви ж самі все бачите. І що? Про це й говорити? Розумієте, виходить, що треба або брехати, або говорити прямо і налякати навіть тих небагатьох інвесторів, які хотіли б прийти в країну з грошима.

- Так, напевно, думають багато хто: краще промовчати, щоб не було гірше. Але ви не боїтеся, що пізніше говорити буде пізно?
- Боюся. Ми ж бачимо, куди все рухається. Тому і вважаю, що зараз як раз дуже важливий час, щоб все говорити. Але від цього не легше, як ви розумієте...

Мустафа Найєм, "Українська правда"

Фото Мустафи Найєма та прес-служби ФК "Шахтар"