Сьомін: У "Динамо" мене у кожному кабінеті розуміють

Головний тренер київського "Динамо" Юрій Сьомін жалкує, що свого часу покинув столицю України, але не вважає, що півтора роки тому даремно повернувся в московський "Локомотив". 

- Два роки тому "Динамо" під вашим керівництвом вийшло в півфінал Кубка УЄФА. Не болить душа, що не вдалося стати останнім володарем трофею? 
- Я думаю, що якщо б не опинився на нашому шляху "Шахтар", то будь-яку іншу команду ми б пройшли. Суперник був сильний, а дві гри - абсолютно рівні. Ми допустили серйозну помилку, що вплинула на результат дуелі, коли пропустили гол у Києві за рахунку 1:0. Так, упевнений: пройди ми "Шахтар", фінал Кубка УЄФА був би наш. 

- Які спогади залишила у вас команда, з якою вам довелося працювати в пору першого пришестя до Києва?
- Той етап роботи розцінюю як позитивний досвід. Стати чемпіоном, випередивши на 15 очок "Шахтар", хороший результат. Ми рівно пройшли турнірну дистанцію. Крім того, добре виступали в Лізі чемпіонів, і нам просто удачі не вистачило для того, щоб вийти з групи. А якщо говорити конкретніше, то - сміливості і досвіду бракувало. Ми зобов'язані були обігравати "Порту", коли вели в рахунку в домашньому матчі до 89-ї хвилини. Та й взагалі сезон був хороший тим, що з'явилося багато молодих і гарних хлопців. Ярмоленко, Кравець, Нінкович, Вукоєвич, Михалик. На повну силу заграли Алієв і Мілевський. Потрібно було продовжити з цією командою роботу на наступний рік, але так доля склалася, що довелося піти. 

- Пропозиція повернутися в "Локомотив" була з розряду тих, від яких не відмовляються? 
- Ні, якоїсь надприродної пропозиції не надійшло. Просто я в той момент був одним з акціонерів московського клубу, тому певні зобов'язання у мене перед "Локо" існували. Це зараз я вільна людина, і акцій клубу більше не маю. Але тоді треба було повернутися. Тому прийняв таке рішення, і хочу спасибі сказати президенту "Динамо" Ігорю Суркісу, який по-людськи зрозумів мене. 
 
- Свого часу ви висловили цікаву думку: люди, які віддали більшу частину життя команді, повинні працювати в клубі. Не секрет, що в київському "Динамо" подібна філософія давно стала візитною карткою клубу. Фактор корпоративної згуртованості дуже важливий у футбольному справі? 
- Він грає величезну роль! Що говорити про клуб, якщо навіть на полі почуття єдиної сім'ї може творити дива. Часом, буває, якимось футболістам не вистачає майстерності, але дух єдності дозволяє досягти результату. Це найважливіше! У київському "Динамо" мені це якраз і імпонує. Гірше, коли традиції не дотримуються. 

Я, не приховую, гордий тим, що працюю в "Динамо", але разом з тим чудово віддаю собі звіт в тому, що тут, поруч зі мною, мають бути і ті, хто багато років віддав цій команді. Так народжується клубний патріотизм. Коли традиції - не порожній звук, клуб завжди буде рости, і перемоги неодмінно прийдуть. А працювати за принципом "раніше все було не так", трощити те, що напрацювали попередники - це шлях в нікуди. 

- Як думаєте, на полях України на Євро-2012 збірна Росії буде відчувати себе гостем? 
- Ні, підтримка гарантована і збірній України, і російській команді. Вона буде знаходитися немов удома - якщо тільки не зійдеться в одній групі з господарями. 

- Отже, ви повернулися до Києва. Коли було морально легше прийняти запрошення - зараз або в перший раз? 
- Нинішнє моє становище в чомусь трохи складніше, а в чомусь і простіше. Певна образа, напевно, у Ігоря Суркіса, коли я поїхав до Москви, на перших порах була. Але він мене запросив знову! Працюй я тут погано, ніхто про мене й не згадав би. Так що тепер мені треба довести, що президент клубу у своєму виборі не помилився. 

З іншого боку, мені легше в тому, що серце у мене до "Динамо" лежало. Тут я отримував величезне задоволення від своєї роботи, тому що на кожному кроці стикався тільки з професіоналами. Я можу зайти в один кабінет в клубі, в іншій, третій - скрізь мене зрозуміють як тренера, а не почнуть ставити "уточнюючі" питання. Тренеру комфортно працювати там, де його не тільки розуміють, але і знають предмет. Адже зараз у більшості висококласних менеджерів футболу дуже мало. І, до речі, якщо говорити про чемпіонат Росії, то мені особливо імпонує робота президента ЦСКА Євгенія Гінера, який знає все "від" і "до". В інших же командах всі постійно змінюється, і хто приходить, незрозуміло, і чому саме на футбол, а не в який-небудь банк, теж питання. У "Динамо" такого немає. Тренер може розмовляти з президентом клубу на своїй, футбольній мові, що мені дуже подобається. 

Ще мене потягнуло в Київ ставлення вболівальників, які не кожного так приймають. У попередній період роботи відносини з ними були хороші. Зараз знову хочу завоювати їх симпатії, щоб вони допомагали команді. Для цього потрібен результат.

- Коли ми з вами спілкувалися пару років тому на базі команди в Конча-Заспі, то ви сказали, що не відчуваєте себе на Україні іноземцем. Проблем не виникає? 
- Щоб нормально себе почувати в будь-якій країні, потрібно прийняти її правила життя: зокрема, звернути увагу на те, як живуть тут люди. Знати мову - у моєму випадку якщо і не говорити, то як мінімум, розуміти українську. Якщо я цього робити не буду, то мене не приймуть люди. 

- Не поставило керівництво клубу перед вами умову - обов'язково вивчити українську мову? 
- Так я ж його вже розумію, коли мені ставлять запитання на прес-конференціях (посміхається). Окремі слова теж знаю. Одним словом, занурююся ... 

- Якими бачите перспективи своєї команди в нинішньому розіграші Ліги Європи? Кого бачите фаворитом турніру?
- Я думаю, що ми повинні йти поетапно. Перше завдання - підготуватися до "Бешикташу". Потрібно намагатися пройти турецький бар'єр, а потім дивитися вперед. У турнірі є дуже серйозні команди, як "Манчестер Сіті", "Ліверпуль", "Зеніт", ЦСКА ... 

- Як прокоментуєте вихід одразу чотирьох російських команд в плей-офф Ліги Європи?
- Це великий прогрес. Щоправда, і в України пристойне представництво в єврокубках: "Динамо" і "Металіст" - в Лізі Європи, а "Шахтар" - єдиний клуб з пострадянського простору, який буде грати в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Хто краще? Це можуть показати тільки ігри між собою. 

За матеріалами видання "Спорт-Вікенд"