Молодий гравець «Карпат» Юрій Габовда прокоментував свій дебют у єврокубках, та вважає, що львів’яни візьмуть гору над запорізьким «Металургом».
- Цей матч, який став для мене дебютом у єврокубках, запам’ятаю на все життя. Зрозуміло, що я гордий і щасливий від цього. Адже далеко не кожному футболісту випадає нагода зіграти в іграх такого турніру. Якщо відверто, то не сподівався, що вийду у цій грі на поле. Але завдяки Олегу Георгійовичу це стало реальністю.
- Ти грав не так багато, 10 хвилин, але, тим не менше, мав хорошу нагоду відзначитися забитим голом.
- Нено зробив хорошу передачу з правого флангу в штрафний майданчик. М’яч летів у мій бік, але Сергій Зеньов набігав і я ні на мить не сумнівався, що саме він завдасть удару по воротах. Однак він не встиг на якусь мить. Можливо, треба було крикнути, щоб він залишив м’яч мені – я був у дуже зручній позиції для удару. Однак я цього не зробив, а коли зрозумів, що Сергій не встигає, вже було пізно – я не встиг як слід зібратися для удару і промахнувся по м’ячу. Дуже прикро, це ж було завдання для учня футбольної школи, а не для гравця Прем’єр-ліги.
- А не може бути, що забити тобі завадило надмірне бажання відзначити дебют влучним ударом?
- Я не так багато матчів зіграв за головну команду «Карпат», але в кожному з них, скільки б ігрового часу мені не надавали, маю моменти. А от забити ніяк не можу. То сам в останній момент зроблю щось не так, то на заваді стане воротар команди суперника, як було наприкінці товариського матчу із «Зенітом» на тренувальних зборах у Австрії. Я дуже хочу забити, можливо, насправді аж занадто. Хоча з іншого боку, хіба такі бажання – це погано? Батько мені розповідав, що в мого дядька Яноша було неймовірне бажання забивати голи. Сподіваюся, що мені воно передалося по спадковості.
- З батьками після матчу у Рейк’явіку спілкувався?
- Звичайно, я батькам телефоную майже щодня. Телефонував і з Рейк’явіка, по дорозі в аеропорт після матчу. І мама, і тато сказали, що вони мною пишаються і просто щасливі від того, що я зіграв у такому матчі. Окрім того, було ще чимало дзвінків від знайомих та друзів дитинства із Мукачевого. Вони казали, що за «Карпати» тепер вболіває все моє рідне місто і що вони з нетерпінням чекають, коли я заб’ю нарешті в складі карпатівців. Говорили, що головне – забити перший гол, а далі справи підуть більш жваво. Якщо чесно, я й сам так думаю. От тільки б забити перший гол за основу.
- Чого очікуєш від матчу у четвер?
- Перш за все хотілося б якомога більше часу провести на полі.
- А в основі вийти не мрієш?
- Відповідь на це питання, думаю, ви знаєте й без мене. Але це буде вирішувати Олег Кононов та його помічники. Проте я думаю, що хтось із молоді обов’язкого буде грати. Адже у гостях ми виграли 3:0. Значить, є можливість,з одного боку, надати побільше ігрової практики молодим, а з іншого, відпочити тим, хто виходить на поле у стартовому складі. В неділю гра чемпіонату проти запорізького «Металурга», в якій обов’язково треба брати три очки.
Інформаційний центр ФК «Карпати»