Експерти про Мілевського: талант без стабільності

Чому Артем так і не став суперзіркою?

Чи справді нема за що критикувати Мілевського журналістам?  Думками про форму "динамівського" нападника поділилися знані люди в українському футболі.

"Ви що не знаєте, я з пресою не спілкуюся", - такою лаконічною фразою після матчу "Динамо" зі "Сток Сіті" Артем Мілевський відправив медівників шукати враження від гри в інших футболістів.

Причину бойкоту ЗМІ, який розпочався ще у серпні, Міля не пояснює, хоча вона й так виглядає очевидною: ну не подобається "зірковому" нападнику, що про нього пишуть та говорять.

Що ж, можливо, журналісти й справді не розуміються на футболі і їхні кпини та критика геть безпідставна. Тож "Спортаналітик" попросив проаналізувати нинішню форму Артема фахівців футболу, які вже точно, наклепів не наведуть.

Леонід Буряк, екс-тренер збірної України: ні Мілевський, ні хто інший зараз не може назвати себе лідером "Динамо"

- Мілевський, до речі, як Шевченко та Девіч, не є "чистими" форвардами. Власне, це і створює проблему з нападом у національній команді. В Україні немає "чистого" та гострого нападника. Мілевський точно ним не є – зрештою він не грає на цій позиції ні в збірній, чи "Динамо". Він не є тим форвардом, який постійно триматиме ворота суперника в напрузі, хоча саме такого нападника потребують і кияни, і збірна. Так, від нього чекають голів, але він надто далеко відходить у півзахист. Можливо, він би був навіть корисніший саме на позиції півзахисника. Але це вирішувати Юрію Сьоміну. А стосовно його форми та якості гри…

Я пригадую, як багато авансів відводили молодіжній команді, яка здобула "срібні" медалі на чемпіонаті Європи 2006 року.  На них дивилися, як на головну перспективу українського футболу: тоді відводили багато авансів заледве не половині збірній, у тому числі й Мілевському. Але я завжди говорив, що на молодіжному рівні – це слабкий показник справжніх можливостей гравця. Вони відкриваються лише у дорослому футболі, у грі за серйозні клуби та збірну. А якою є гра, ми бачимо. Мало називати чи вважати себе "зіркою" чи лідером – це тільки слова і більше нічого. Як на мене, у "Динамо" назвати себе лідером не може жоден футболіст, у тому числі й Мілевський. Принаймні цього не видно за грою "киян", що хтось із них може повністю взяти гру на себе.

Олександр Кулешевич, футбольний агент: у Мілевського є все, окрім стабільності

- Що відбувається з Мілевським, я не можу зрозуміти. Він наче завжди перебуває  на каруселях: то він у хорошій формі, то він раптово випадає з кондицій. У його віці гравець має мати таку річ як стабільність, у Артема ж цього нема. Як так: то він набирає чудових фізичних кондицій, то починає плавати у "фізиці". Незрозумілі речі! Сподіватися, що за такого положення речей, за такої нестабільної гри, місце у збірній та й в "Динамо" гарантоване, не варто.

Звісно, це справа тренерів, але я трохи знаю Олега Блохіна і його характер. Він не братиме в команду гравця, лише опираючись на його старі заслуги та досягнення. У Блохіна простий підхід: хто сильніший, той і гратиме в збірній. А Мілевський… Скільки пам’ятаю, йому завжди надавали місце в основному складі, дозволяли реалізовувати себе. Це ще чотири роки тому про нього можна було говорити як про перспективного гравця (хоча, це якась майже суто українська особливість записувати у ранг "молодих та перспективних), але точно не зараз. Свої професійні вміння футболіст має доводити щодня, а не покладатися на те, що у перспективі все налагодиться. Зараз має бути стабільність, а не перспектива, тим паче, якщо ти граєш у "Динамо" чи "Шахтарі" і отримуєш повний кредит довіри від тренера. Пригадую, як у 20 років потрапив до "Чорноморця", тоді там виступали Беланов, Гарячий: ніхто про жодну перспективу не говорив, нас одразу кидали в бій, щоб ми результатом доводили, чого вартуємо.

Нинішній футбол потребує нападників із високим футбольним інтелектом, швидкістю. Сучасний нападник не повинен лише чекати передач і забивати, а й вміти підіграти своїм партнерам. Але швидкість – це радше генетична річ, яка дається від народження. Її можна підтримувати, а от набути – ні. І от головне, що в Артема є всі, крім швидкості,  дуже потрібні для нападника якості. У нього дуже хороше футбольне мислення, розуміння ситуації, він уміє підіграти партнеру. Він має відчуття голу, виконавча майстерність у Мілевського також на високому рівні. Тому прикро, що він не завжди користується своїми перевагами. Можливо, йому потрібно дещо змінити психологію, стати впевненішим, адже,  як на мене, він може і повинен забивати більше. Повірте, у нього є всі якості нападника європейського рівня. Тільки б ще стабільність виробити…

Віктор Леоненко, кращий гравець України 1992-1994 років: Марко Девіч виглядає значно краще ніж Мілевський"

- Мілевський зараз просто мордує себе на полі. Мені абсолютно байдуже, чим він займається у позафутбольний час, куди він ходить і як розважається. Мені це зовсім не цікаво. Але ці речі жодним чином не повинні позначатися на його роботі на полі. Знаєте, я також не був пай-хлопчиком, сварився і з тренерами, і президентами з використанням різних слів. Та я будь-якої миті готовий був виходити на поле і робити те, що від мене чекали, а чекали одного – голів та результату.

Я ж не критикую Артема просто заради критики, я не маю нічого особисто проти нього. Але факт є фактом: якщо гравець виглядає на полі слабо, але при цьому позиціонує себе як велика "зірка", то хіба він має чути похвалу на свою адресу? Хоча "зірковість"  це не лише хвороба Мілевського, а заледве не кожного "динамівського" гравця. Тільки чому вони такими себе вважають, не розумію: хвалитися другим місцем у чемпіонаті України, тим, що не змогли обіграти "Сток Сіті"? Якщо повернутися до Мілевського, то, як на мене, той же Марко Девіч зараз виглядає значно цікавіше. Мені взагалі видається, що серед усіх українських нападників, Марко сьогодні робить найбільше на полі. Можливо, він не надто яскравий, але у грі з нього найбільше користі.

Узагалі з нападниками в "Динамо" ситуація така, що вони грають у нас з глибини: тобто ніби у команді два форварди, а забивати по суті нема кому. Чи варто поставити Мілевського у півзахист і не мордувати вимогами забивати голи? Хай Юрій Сьомін над цим мається, йому за це гроші платять. Але… Яка різниця: напад чи півзахист? Головне, з якою готовністю людина виходить на поле і як виконує свою роботу, не залежно від того, на якій позиції вона знаходиться. Хоча у виправдання скажу хіба таке:  у "Динамо" важко  заграти навіть дуже доброму футболісту. Адже постійно йде психологічний тиск, вимога результату вже й негайно, якісь закулісні ігри. Але це слабе виправдання: отримуєш зарплатню – відпрацьовуй її.

Артем Галицький