Сабо: У Блохіна є гра і колектив, не те що раніше

На думку відомого футбольного експерта, Олегові Блохіну таки вдалося за короткий час зібрати достойний колектив.

Після затяжної депресії у грі та результатах збірної України нарешті замайоріло світло в кінці тунелю для "синьо-жовтої" команди.

Яскрава нічия зі збірною Німеччини, перемога над австрійцями змусили навіть скептиків повірити у те, що на Євро-2012 збірна України не виглядатиме хлопчиками для биття. Та чи не рано почали радіти позитивним результатам національної дружини? На цю тему зі "Спортаналітиком" поспілкувався екс-наставник збірної України Йожеф Сабо.

- Йожефе Йожефовичу, масова критика на адресу збірної після двох останніх матчів змінилася якщо не захватом, то, щонайменше, радісними заявами, що українцям до снаги на Євро-2012 дати бій найпотужнішим збірним Старого світу. Чи не рано робити такі прогнози?

- Однозначно рано. Так, у чотирьох матчах поспіль ми досягнули позитивного результату, але про загальний прорив команди говорити ще не варто. Попереду дуже багато роботи. Але… Я злукавлю, якщо скажу, що не отримав задоволення від того, що побачив у матчах з німцями та австрійцями. І навіть не в результаті справа. Це добре, що він з’явився, але значно важливіше, що з’явилася ГРА, з’явилося мислення на полі. Ось це мене справді втішило. Якщо є гра, то і результат буде, і дуже рідко буває навпаки. А саме відсутність гри у наших хлопців і турбувало мене найбільше у літній період.

- Як можна пояснити той факт, що проти збірної Німеччини українці виглядали значно яскравіше, аніж проти значно слабшої від Бундестіму збірної Австрії? Навряд чи можна говорити про втому після складного київського матчу, адже повністю дві гри провели тільки кілька гравців…  

- Я гадаю, що причина проста – психологічне налаштування. Мені здається, що наші хлопці дуже хотіли пристойно зіграти саме з Німеччиною, топ-командою, збірною, яка є чи не головним фаворитом на Євро-2012. Тим паче, це був перший поєдинок на оновленому "Олімпійському". Тож на поле українці вийшли з дуже великим настроєм показати себе з найкращої сторони. Зокрема, я сподіваюся, що й на ігри чемпіонату Європи хлопці виходитимуть з таким же блиском в очах.

Інша річ – збірна Австрії, яку можна заледве занести у перелік європейських середняків. Зважаючи на це, збірна України й вийшла проти австрійців не так потужно налаштована, як проти підопічних Льова.

Та я не можу сказати, що у грі з австрійцями ми виглядали погано. Також була гра, ігрова дисципліна, чого не спостерігалося в нашій збірній раніше. Понад те, та що там нарешті можемо говорити, наша збірна – це справді колектив. Скажу чесно, я дуже радий за Олега Блохіна, за те, що йому за такий короткий час вдалося зібрати команду, організувати хлопців. Хоча пошуки виконавців були дуже важкими. Але тепер ми маємо у збірній і Бутка, і Селіна – молодих хлопців, які справді непогано проявили себе.

- У матчі проти австрійців склалася парадоксальна річ, у меншості українці стали діяти краще, ніж повним складом, змогли вирвати перемогу на останній хвилинні поєдинку. Олександр Кучер не вписувався у загальний малюнок дій команди?

- Думаю, тут також спрацював психологічний фактор. Але вже у австрійців, які заспокоїли себе думкою, що у меншості українці нічого загрозливого не зможуть створити. А ще не можу не відзначити справді магічний вплив Львова на нашу збірну – жодного програного матчу у цьому місті! Після такого справді варто задуматися над тим, а чи не варто збірній Україні і під час Євро-2012 грати у Львові. Принаймні, після сьогоднішньої розмови з хлопцями я зрозумів, що й команда не проти такого рішення. Тим паче, як повідали вони, їм дуже сподобалося і поле, і трибуни "Арени Львів".

- На ваш погляд, яка ланка у збірній Україні сьогодні ще потребує серйозного доопрацювання?
- Працювати є ще над чим. Передусім це стосується центральної лінії захисту. Наразі, як на мене, 100-відсотковою кандидатурою тут є лише Ярослав Ракицький. А от стосовно партнера для нього є ще сумніви. Але про те, хто краще підходить на цю роль, можна буде говорити тільки тоді, як форму наберуть Дмитро Чигиринський і Тарас Михалик.

Однозначно, в пару до Ракицького варто ставити когось із цих двох гравців. Інших кандидатур я просто не бачу.

Не меншою є проблема в збірній і з центральним нападником. Простіше кажучи, його в команді просто нема. І я навіть не можу уявити, де можна знайти гострого форварда. Так, Андрій Шевченко – хороший футболіст, але з роками він втратив свою швидкість, яка дуже потрібна на вістрі атаки. Шевченко зараз може добре виглядати на "відтяжках", але не в заключній стадії. У Артема Мілевського також немає необхідних для цієї позиції швидкісних даних. Інших нападників у нас немає.

Та я, думаю, що якщо Олегу Володимировичу вдалося здійснити те, у що вже мало хто вірив, - зібрати боєздатний колектив, то і цю проблему йому та його помічникам вдасться вирішити. Просто потрібно вдатися до ігрових схем, коли атака головним чином будуватиметься з другої лінії, діяти без центрального нападника. Переконаний, правильний вихід із цієї ситуації, можна знайти.  

Артем Галицький