Харлан: З медалю і спатиму, і купатися і ходити з нею по селу

Нагадаємо, що сьогодні жіноча збірна України виграла командну першість із фехтування на шаблях. "Золото" Пекіна завоювали Галина Пундік, Ольга Харлан, Олена Жовнір і Олена Хомрова. У завершальному поєдинку наші дівчата вирвали перемогу у китаянок - 45:44. А фінальну крапку в зустрічі поставила Харлан

- Оля, пригадаєте вирішальний укол. 

- При рахунку - 44:44 були обопільні уколи і судді довго вирішували, що робити. В цей час я була абсолютно спокійна. Просто упевнена була, що не програю. Стояла, посміхалася. Суддя ще так смішно підійшов, ну думаю, зараз буде перегравання. Точно. На китаянку давили рідні стіни, трибуни, а я розслабилася. Розуміла, що нічого не втрачаю, адже нам удалося скоротити такий розрив, а тут є шанс стати олімпійською чемпіонкою. І я його використовувала.

- Що сталося на старті, коли в команди нічого не виходило і суперники вигравали десяток очків? 

- Не знаю. Була просто божевільна підтримка китаянок. Ми розуміли, що це поєдинок за перше місце, Олімпіада, Китай... І якось затиснулися. Не було упевненості. А коли відступати було вже нікуди, просто розслабилися і фехтували собі на втіху.

- Перед Пекіном могли собі уявити, що станете олімпійською чемпіонкою?

 - В мріях представляла. А реально, ні. Та я до цих пір ще не вірю, що виграла "золото". Коли, напевно, додому приїду, тоді вже до кінця зрозумію те, що сталося. Ми дуже налаштовувалися на перший поєдинок проти Росії. Довго готувалися, вивчали їх по відео. Виграли, і це додало нам упевненості. Якщо виграли в Росії, то чом би не переграти і США. А якщо виграли в Америки, чого ж не здолати Китай. І так крок за кроком на п'ядистал

- Що тренер сказав, коли виходили на вирішальний бій?

  - Сказав: "Ти зможеш". І у нього очі були, такі, ніби горіли і я повірила, що ми можемо відігратися. Та і суперниця зрозуміла, що у мене є шанс виграти, якось затиснулася і я зловила цей момент і її додавіла. До речі, мені торік снився сон, що у фіналі Олімпіади ми фехтували з Францією і був рахунок - 44:44. Але я не пам'ятаю, як тоді все закінчилося.

- З медаллю спати будете?

 -  І спатиму, і купатися і ходити з нею по селу, щоб всі бачили. А 19 серпня повертаємося до України. Дуже хочу додому!

Сегодня