Котельник: з мене міг бути хороший футболіст

Чемпіон світу з професійного боксу за версією WBA Андрій Котельник повернувся до Львова з Німеччини, де проводив обов’язковий захист титулу. Випускник Львівського училища фізичної культури у німецькому Ростоку довів, що саме він є справжнім чемпіоном у своїй ваговій категорії, перемігши аргентинця Маркоса Рене Майдану.

Про поєдинок із аргентинським панчером, несолодке дитинство чемпіона, «футбольну кар’єру» та плани на майбутнє Андрій Котельник розповів в інтерв’ю.

- Андрію, розкажи, як проходила підготовка до бою з аргентинцем Майданою. Над чим довелося найбільше попрацювати?

- Можна сказати як над «фізикою», так і над тактикою, - розповів боксер для газети «Спортивка». - Загалом, при підготовці до кожного поєдинку я концентруюся на всьому. До кожного суперника готуюся однаково. Можливо, в якійсь мірі саме тренування змінюється, а підготовка - ні. Вважаю, що я був у хорошій формі і добре підготувався до поєдинку: як фізично, так і психологічно. Підготовку до бою з Майданою повністю провів у Німеччині.

- Що головне для професійного боксера у підготовці до бою?

- Не травмуватися і не хворіти.

- Зважаючи на те, що Майдана – вмілий панчер, як підбиралися спаринг-партнери?

- Боксери підбиралися не панчери, а ті, які мають подібну манеру ведення бою.

- Послужний список аргентинця (24 нокаути у 25 поєдинках) говорив про те, що у нього не було серйозних суперників? 

- До цього бою аргентинця ніхто не бив, тому Майдана ще не відчув, що таке хороші бої з хорошими боксерами. Він не проводив боїв з боксерами з топ-десятки. Але він робив нокаути із боксерами середнього рівня. Тому вважаю його ризикованим боксером. Попри це, з ним не можна йти у ва-банк, бо єдиний його удар може завершитися фатально для суперника. З ним треба працювати тактично і тримати дистанцію, що і я зробив. В загальному, мені вдалося йому нав’язати свою манеру бою.

- Кому присвятив цю перемогу?

- Самому собі і довів своєму клубу (Universum Box Promotion), що я не тільки хороший боксер, а й маю характер, волю до перемоги і «голими руками» мене не взяти. Тепер зрозуміли хто такий Котельник.

- Ти бачиш якісь підстави, аби надати Майдані шанс провести матч-реванш?

- Якщо на цьому настоять мої менеджери і будуть хороші умови, то не бачу в цьому проблеми. Чому відмовлятися?

- Андрію, зі сторони склалося враження, що бій проти Майдани - найважчий у твоїй кар’єрі. Можеш з цим погодитися?

- По одному 9 раунду з Майданою не можна судити, що для мене це був важкий бій. Всі звикли, що Котельник виходить і всіх б’є, але й є таке, що тебе б’ють. З цим треба змиритися, адже це професійний бокс. Це був один із важких поєдинків. Не вважаю, що з Гевіном Різом був легкий бій, з Норіо Кімурою було непросто. Також багато моїх важких поєдинків не показували по телебаченню. З тим же Джуніором Віттером був важкий бій, з Мохаммедом Абдуллаєвим. Тоді я не був чемпіоном світу і можна сказати, що тепер інші поєдинки, інший рівень. Бій на бій не схожий. Загалом, вважаю, що найважчі бої у мене попереду.

- Які плани і наміри після захисту титулу?

- У першу чергу – відпочинок. А наступний поєдинок планую провести у червні-липні. Є підстави сподіватися, що мій наступний бій відбудеться в Америці в знаменитому «Медісон Сквер Гарден», проте конкретну інформацію дати ще не можу. Якщо нічого не зміниться і наступного разу боксуватиму в Америці, найімовірніше, моїм суперником буде Дмитро Саліта.

- Андрію, повернемось у твоє дитинство. Чи правда, що ти займався футболом і з секції тебе вигнали через бійку?

- Було таке... Я став боксером, хоча футбол мені теж подобається. Гадаю, таких результатів, як у боксі, у футболі я б ніколи не досягнув. Хоч багато хто казав, що з мене міг бути хороший футболіст... Футбол я люблю, граю у нього. Боксу це не заважає.

- Твоє дитинство солодким не назвеш...

- Я виріс на вулиці. Я був бідним і усього досягнув сам. Не можу сказати, що зараз багатий, але завдяки боксу маю хороші знайомства, добрі контакти, ні в чому собі не відмовляю... Я переживав тяжкі періоди - фінансові, фізичні, психологічні. Навіть хотілося з тим усім покінчити... Але характер і терпіння врешті-решт привели до перемог. Добре, що ще в дитинстві я навчився заробляти якусь копійку...

- Як саме?

- Коли мені було 10 років, я мив машини. Авто зупинялося на перехресті, і ми, малі хлопці, мили вікна. За це мали кілька копійок. Також я продавав морозиво на стадіоні «Дружба», який тепер називається «Україна». Тоді там ще ринок був.

- Боксерські рукавички ти вподобав в спортінтернаті, де працювали твої батьки?

- Я ходив туди на всі види спорту - теніс, плавання, бокс, але залишився в боксі. Чому? Я був малий, на мене ніхто не звертав уваги. Мабуть, хотілося це змінити...

- У чому ще, крім боксу, вважаєш себе професіоналом?

- В організації змагань, різних спортивних заходів, тобто можу бути непоганим менеджером. Уже відбулося два міні-футбольні турніри та п’ять дитячих боксерських турнірів на мої призи. Здається, виходило непогано.

- Ти побував у багатьох країнах світу. Де найбільше сподобалося?

- В Австралії. Там дуже чисто, і усе якось розкладено по правилах і пунктах. Дуже сподобався Сідней. А в Німеччині, де я часто буваю, зовсім інший менталітет. Мені здається, що там тяжкі люди... З німецьких міст мені найбільше до вподоби Гамбург, що є для мене другим домом. Там почуваюся вільно. А ще мені подобається Уельс - він гарний по-своєму.

- До Австралії особливі симпатії через олімпійську медаль? Кажуть, у Сіднеї тобі вирвали зуб - «на фарт»...

- Так (сміється). Зуб болів, і оскільки часу на лікування не було, його довелося вирвати. Мені порадили покласти його під подушку, буцімто «на фарт». Потім прибиральниця його викинула, але кілька днів я так спав. І завоював срібну медаль.

- Якій кухні надає перевагу Андрій Котельник?

- Усім, адже вважаю, що кожна має свою «родзинку»: і українська, й італійська, і грецька, і японська з китайською...

- Часто спортсмени, досягнувши певних вершин, перебираються жити за кордон. Перший галицький чемпіон-професіонал залишиться вірним Львову?

- Люблю своє місто, адже я корінний львів’янин. Тут моя сім’я, мій дім. Прописку міняти не збираюся, але на одному місці довго сидіти теж не можу...

Богдан Пастернак

Портал Українського Боксу