Новачок "Черкаських мавп": ми виграємо Вищу лігу

Євгене, вже в першій грі за свою команду ти зумів набрати 16 очок і стати найрезультативнішим гравцем. Які враження від такого старту?

Перед цією грою я навіть не задумувався про кількість набраних очок. Наш тренер, насамперед, вимагає хорошої роботи в захисті. Відповідно, я за очками не гнався. Так вийшло, але всеодно приємно.

У цьому матчі ти здобував очки і за рахунок трьохочкових, і в проході. Що тобі більше довподоби?

Ти знаєш, як піде. Іноді можу і жодного разу не атакувати здалеку, чи навпаки. Якщо пішла трьошка, можу тільки з дистанції грати. До того ж завжди люблю йти в проходи.

Як взагалі прийшов у баскетбол?

У мене мама – олімпійська чемпіонка (Надія Ткаченко, Олімпіада 1980 р. у Москві). Тож моя спортивна доля вже була розписана. Усе всоє дитинство я провів на стадіоні, в легкоатлетичному манежі. Щоправда, спочатку займався легкою атлетикою. Лише після цього моя хрещена влаштувалася в баскетбольний «Шахтар». Мені також кілька разів довелося поїздити в тури з цією командою. З цього часу і почалась моя приязнь до цього виду спорту.

Коли професійно почав займатися?

У дев’ятому класі. Тоді вступив навчатися в Училище олімпійського резерву ім. Сергія Бубки. Доречі, разом займалися з Антоном Супруном та Артуром Дроздовим під проводом Павла Гарпенченка. Згодом Дроздов поїхав до Саратова, мені також вдалося там трохи пограти. Грав за пристойну кількість клубів: БК «Київ», «Возко», «Кривбас» і два приємні роки в «Одесі», після чого поїхав до Білорусії, де виступав за «Гродно-93».

Як тобі цей баскетбольний сезон поза Україною?

У Білорусії рівень відверто слабенький. Там було чотири команди («Віталюр», «Мінск», «Осиповичі» і моя команда «Гродно»). Ігри між цими командами були більш-менш цікаві, всі інші протистояння були фактично без інтриги. Справа в тому, що команди другої турнірної таблиці мають дуже слабкий бюджет, тож про рівень чемпіонату годі й говорити. Здобути медалі мені там так і не вдалося. Ми зайняли четверте місце.

Ти певний період був без команди, відтак не тренувався на професійному рівні. Наскільки важко було набирати форму і чи вже встиг це зробити?

Не тренувався, впринципі, я не так і багато. Коли приїхав з Білорусії, тренувався разом з «Хіміком», потім трішки відпочив. Тренувався разом з «Домоградом», також приїжджали тоді в Одесу місцеві: Полторацький, Аненков, Кузнецов.Зараз вже повністю втягнувся.

Як сприймаєш повернення до українського чемпіонату?

Я розглядав кілька варіантів. Повертатися до Білорусії не дуже хотілося, тому перспектива пограти в Черкасах мені сподобалась. Тут і дім ближче, і умови мені запропонували хороші. До того ж підхід до команди тут на належному рівні. Я скажу, що далеко не в кожній команді Суперліги усе так професійно поставлено.

Ти вже тиждень в Черкасах. Як акліматизація в колективі і, загалом. в новому місті?

Насамперед, хочу виокремити тренування. Вони, дійсно, на високому рівні. Це великий позитив, адже як тренуєшся, такий і даватимеш результат в офіційній грі. Основний акцент у нас роблять на захист та швидкі відриви. Не має значення, скільки ти заб’єш, головне, як відзахищаєшся. Подобається те, що в нас дійсно командна гра, ніхто не тягне на себе ковдру.

Традиційне запитання: як вважаєш, як для гравців черкаської команди цього сезону, такому складові під силу пробитися в Суперлігу?

Я думаю, з таким складом та тренером взагалі не має виникнути жодних питань. Я впевнений, ми виграємо Вищу лігу.

Завжди «Черкаські Мавпи» відзначалися своїми вболівальниками. Як тобі місцеві прихильники баскетболу.

Місцеві фани мені сподобались: дуже позитивні та чемні люди, приємно грати для таких прихильників.

mavpabasket.com