В першій частині мова йшла про перші три роки президентства Димінського, що завершились вильотом львівської команди до Першої Ліги. В другій частині розповідь про повернення до еліти та перший рік в ній. Саме в ті часи з'явились ознаки трансферної політики, яка приносить результат сьогодні і, судячи з усього, буде впроваджуватись клубом і в майбутньому.
Перед сезоном 2004/2005 команду залишили практично всі гравці, які могли би бути цікавими іншим клубам. За непогані гроші, спочатку в оренду, а потім і назавжди, до московського "Спартака" перейшов Сергій Ковальчук. Також покинули "Карпати" досвідчені Мізін, Хома, Сапуга, Беньо, Даниловський... Ставку було зроблено на колишніх молодих резервистів та гравців "Карпати-2", що була аутсайдером в Першій Лізі - Шмакова, Фещука, Годвіна, Іщенка, Федоріва... З придбань можна виділити хіба досвідчених Андрія Распопова з мінського "Динамо" та Віктора Бровченка з новокузнецького "Металурга". Також в команду з оренди повернувся Сергій Сучков. В результаті така команда стала середняком в Першій Лізі і одразу стало зрозуміло, що за один рік до еліти повернутись не вдасться. Вже в вересні головного тренера Валентина Ходукіна було замінено на Юрія Дячука-Ставицького, який добре знав можливості саме молодих гравців команди. Знаковою подією того сезону стало запрошення до команди бразильця Вільяма Роши Батісти, який впродовж багатьох років забиватиме найважливіші м'ячі за львівську команду. Сезон 2004/2005 "Карпати" завершили на шостому місці, але маючи збалансований і перспективний склад.
Напередодні сезону 2005/2006 склад "Карпат" дуже влучно було підсилено Лапком та Пшеничних. Але найголовнішим придбанням стала купівля за копійки в івано-франківського "Спартака" правого півзахисника Ігора Худоб'яка. З активними крайками Сучковим та Худоб'яком та Батістою з Фещуком навістрі "Карпати" швидко закріпились серед лідерів Першої Ліги. Також команда несподівано досягнула півфіналу Кубку України, зокрема, перемігши в 1/8 фіналу сам донецький "Шахтар". Гра львів'ян не могла залишитись поза увагою грандів, і основні гравці швидко стали об'єктом зазіхань провідних українських клубів. Але в зимове міжсезоння команду покинув лише воротар Богдан Шуст. За молодого голкіпера донецький "Шахтар" заплатив 1 млн доларів. Астрономічна сума, як на гравця Першої Ліги. Невідомо, як би склалась подальша кар'єра Шуста в Львові, але факт є фактом - "Карпати" вигідно продали свого голкіпера на піку його слави. Мабуть, цю угоду можна назвати ще одним селекційним успіхом львів'ян, адже хороша селекція - це не лише вміння вигідно купляти гравців, а й вміння їх вигідно продавати. Саме цього вміння не вистачило в випадках зі Шмаковим та Фещуком - ці гравці в певний момент втратили мотивацію в "Карпатах" і, зрештою, залишали Львів в якості вільних агентів. Також з'явилась тенденція запрошувати до команди незрозумілих гравців, які не відповідають рівню команди. Того сезону такими виявились Бобилєв та бразилець Пірес. Сезон 2005/2006 "Карпати" завершили на другому місці і здобули право виступати в еліті українського футболу.
Ще одне вдале придбання "Карпати" зробили напередодні старту сезону 2006/2007. Вже під керівництвом нового наставника Олександра Іщенка (колишній наставник молодіжної збірної - очевидна ставка на молодих гравців) в ужгородського "Закарпаття" на лівий фланг півзахисту було придбано Василя Кобіна. Закарпатець одразу став основним гравцем команди, витіснивши з основи Олексія Сучкова. Згодом Кобін почав грати і на інших позиціях, зарекомендвавши себе як справжній універсал. Іншими новачками команди стали Ігор Чучман, брати Маковські та Лакі Ідахор. Лише нігерієць заграв в основі на позиції форварда, але жодного голу в ворота суперників так і не забив... Мабуть "Карпати" були просто не його командою, адже в "Таврії", куди його було віддано вже за півроку, він став одним з кращих бомбардирів національної першості. Заміну Ідахору було знайдено в лиці білоруса Леоніда Ковеля. Якщо брати чисто ігрові моменти, то, мабуть, це було найбільш вдале придбання "Карпат" епохи Димінського, адже форварда такого рівня в Львові не було давно і, мабуть, не скоро буде. Новачки еліти довгий час йшли в безпосередній близькості від єврокубкової зони, але, зрештою, не витримали конкуренції і фінішували на восьмому місці. Також цей чемпіонат запам'ятався нелогічною відставкою тренера Іщенка і потім не менш нелогічним його поверненням на посаду. А ще в зимове міжсезоння йшла мова про перехід до Львова на правах оренди низки молодих гравців "Динамо" та "Шахтаря", серед яких виділялись Федецький, Селезньов, Допілка та Віталій Федорів. Тоді ці переходи не відбулись, але вектор розвитку трансферної політики можна було вважати визначеним. Про нього мова йтиме в третій частині.