Головною героїнею спринтерської гонки в жіночій збірній Україні стала Інна Супрун, вперше зуміла прибігти в десятці найсильніших. Після фінішу Інна відповіла на кілька запитань.
- Інна, вітаємо! Відмінна гонка! Що, по-твоєму, стало головним чинником вдалого виступу?
- Я думаю, головним стало те, що стартувала, не думаючи про результат. Я вже морально втомилася бігати, постійно відчуваючи відповідальність за результат, тому сьогодні вирішила для себе, що просто пробігу гонку. Вийшла, як на тренування: вийде - добре, не вийде - і добре. На щастя, вийшло! :) Я не будувала сьогодні ніяких планів ані на результат у цілому, ні на стрілянину зокрема. І після сьогоднішнього фінішу зробила для себе висновок, що перед стартом краще прибирати зайві емоції переживання, відповідальність за результат - просто працювати, показувати найкраще, на що сьогодні здатна. Ну а якщо все-таки трохи дати волю емоціям, то скажу: я сьогодні сама в шоці! :)
- А взагалі, які враження по гонці?
- По-перше, у Форт-Кенті дуже важка траса. Тут такий підйом, що якщо подивитися знизу вгору - шапка спадає. І на цій ділянці траси працювати треба було дуже акуратно. Але головна проблема зараз у нашій команді - відсутність відповідної для даної погоди пари лиж. Тому що по мастилі до сервісменам питань немає - хлопці в черговий раз відпрацювали на п'ять з плюсом. А ось що стосується самих лиж ... Я нещодавно купила одну пару фірмових, і зараз вже третю гонку бігу саме на них - серед тих пар, які є у мене, ці - найкращі. Тому що на інших програємо по півхвилини на крузі - це дуже багато. І, приміром, сьогоднішній програш Валі ногами - практично повністю з'явився наслідком цього, тому що за її відчуттям бігло сьогодні добре.
- Дійсно, багато спортсменів в інтерв'ю скаржаться на те, що траса дуже складна. Тобі ж, здалося, тутешні підйоми цілком підходять?
- Я просто не зациклювалася на цих підйомах і не боялася їх. Намагалася просто акуратненько, без фанатизму, відпрацювати - в результаті вийшов результат. Бо підйом насправді дуже підступний: можна на ньому добре попрацювати, а на залишку дистанції просто зупинитися.
- А як вдалося впоратися зі стрільбою в таких складних вітрових умовах?
- Так, вітер сьогодні насправді був жахливий. Я перед гонкою поставила собі за мету - чисто пройти лежання. Тому що в стійці там більше питання везіння, адже пориви вітру були дуже сильними, а ось на лежання важливо було зосередитися і відпрацювати якісно. На першому рубежі вирішила не мудрувати і відпрацювати так, як і пристрілювалися, вийшло вдало. До цих пір результату напевно заважало зайве бажання. Адже кожен спортсмен знає свої можливості, і я теж відчувала, що можу домагатися набагато більшого. Тим більше, сезон почався непогано - кілька разів забігла в очки, але потім пішла низка невдач, через що емоційно дуже сильно переживала.
Січень у мене взагалі практично випав, оскільки на початку місяця я 10 днів пролежала з температурою. Через це не стартувала в Оберхофі, а в Рупольдінгу в спринті стала тільки 70-й, причому стартувала все ще з підвищеною температурою. Зараз розумію, що тікати з температурою було нерозумно, і наслідки могли бути дуже важкими. Але зараз після хвороби потихеньку відновлююся і намагаюся показувати результат. Я в гонці покладаюся на удачу, на Господа Бога і на свою працю. Хоча усвідомлюю, що вище голови все одно не стрибнеш, але важкий і наполеглива праця не може не дати свої плоди.
- Ти сьогодні зробила багато для того, щоб відібратися в недільний мас-старт - перший для тебе на етапах Кубка світу. А раніше на інших змаганнях гонки з масовим стартом доводилося бігати?
- На етапах Кубка IBU мас-старти не проводять, тож досвід таких перегонів поки що обмежується стартами в чемпіонатах України та юніорському чемпіонаті світу.
- Ну і як ти себе почуваєш у контактних перегонах: персьютах, естафетах? ..
- У таких перегонах стартувати цікаво - ти біжиш, ні про що особливо не замислюєшся, стежиш за своїм самопочуттям і за найближчими суперницями. У подібних гонках завжди присутній азарт, все відбувається набагато швидше.
- А ось цей азарт не заважає на вогневих рубежах підійти до стрільби з холодною головою?
- Так, заважає небагато. Емоції переповнюють, перед стартом бачиш всіх суперниць, на стрільбищі працюєш з ними одночасно. Але я не боюся мас-стартів, естафет ... І в контактних гонках психологічно відчуваю себе краще, ніж у інтервальних. Але до мас-старту ще треба добре пробігти персьют, і зараз думки будуть перш за все про це.
- Зараз пішов другий тиждень вашого перебування в США. Які враження від Америки?
- Ну зараз вже пройшла акліматизація, на першому етапі з цим було складніше. Ну а в цілому я не можу сказати, що від Америки залишилися якісь особливо яскраві враження. От коли були в Канаді - там навіть було цікавіше. А від нинішнього приїзду, якщо чесно, чекала чогось більшого.
- А що скажеш про атмосферу на стадіоні під час перегонів?
- Атмосфера непогана. Вболівальників, звичайно, не дуже багато, але підтримують непогано. Сьогодні під час гонки добре чула наших, українських вболівальників - спасибі їм велике за те, що і за кілька тисяч кілометрів від дому ми відчуваємо таку підтримку.
- Умови проживання та інші організаційні моменти на рівні в порівнянні з європейськими етапами?
- Ну на кожному етапі, у тому числі і європейських, існують свої нюанси. У Преск-Айслу були дуже хороші умови проживання, тут дуже добре з харчуванням, зате з житлом трохи гірше - живемо ми в студентському гуртожитку, де на поверсі загальні душ і туалет, доводиться займати чергу. Але ми не скаржимося. І коли тренери запропонували переїжджати в інше місце, ми відмовилися - адже змагатися приїхали, а не на відпочинок. А тут все досить близько. І якщо інші збірні приїжджають в їдальню на транспорті, то ми ходимо пішки - це зовсім поруч.