Після розпаду Радянського Союзу збірна України провела свій перший матч проти команди Угорщини 29 квітня 1992 року. Перед тим, українські гравці грали за радянську збірну, де гравці київського «Динамо» часто формували кістяк команди (Чемпіонат світу з футболу 1986, Чемпіонат Європи з футболу 1988). Дехто з найліпших українських гравців початку 90-х (включаючи Андрія Канчельскіса, Віктора Онопка, Іллі Цимбаларя, Сергія Юрана, Юрія Нікіфорова та Олега Саленка) вирішили грати за збірну Росії, коли її було названо офіційною правонаступницею команди СРСР, і українці не брали участі в головних міжнародних змаганнях до 1994 року, а зокрема не взяли участі у відборі до чемпіонату світу 1994 року. Однак, збірна України пройшла кваліфікацію до чемпіонату світу з футболу 2006, вперше за свою історію.

Незважаючи на участь в команді одного з найліпших гравців світу Андрія Шевченка, Україна не могла кваліфікуватись на жоден із головних міжнародних турнірів до 2005 року, тричі поступаючись у завершальних матчах плей-офу. Команда програла Хорватії, не потрапивши на чемпіонат світу 1998, Словенії, що не дало потрапити на чемпіонат Європи 2000, і Німеччині не пройшовши на чемпіонат світу 2002.

Після неуспішної кваліфікації на чемпіонат Європи 2004, головним тренером збірної було призначено Олега Блохіна. Як виявилось згодом, це був добрий крок, бо команда пройшла кваліфікацію на свій перший чемпіонат світу 2006 3 вересня 2005 року, зігравши внічию 1:1 з командою Грузії у Тбілісі.