ТОП-10: Амбіції та реалії "Динамо"

Команда-загадка. Осінню частину української першості "Динамо" закінчило на 2 місці із 40 очками. Не потрапивши в груповий етап Ліги Чемпіонів, кияни зуміли пройти в плей-офф Ліги Європи. Загадковими є не ці результати. Загадковим є те, як команді вдалося їх досягнути? Адже з тією грою та з тим станом справ який царював в ній, вони видаються неймовірним досягненням. Хоч амбіції "Динамо" змушують розглядати ці досягнення як провал, проте як не парадоксально – для цього "Динамо" це великий успіх.

10 років тому "Динамо" безапеляційно домінувало в українській першості, стабільно виступало в Лізі Чемпіонів де вважалося достатньо сильним суперником. 10 років тому "Шахтар" вперше зіграв на груповій стадії Ліги Чемпіонів та тільки робив спроби скласти конкуренцію киянам в українському чемпіонаті. За 10 років "Динамо" стало офіційно №2 в національній першості, а виступи на європейській арені змушують сивіти їх уболівальників.

За 10 років по тому "Шахтар" тотально лідирує у внутрішній першості в стилі "Динамо" 90-х рр., вигравши перший за часи незалежності український єврокубок, і з кожним сезоном все більше наближається до репутації одного з європейських суперклубів.

Довіра не тому тренеру. Якби Валерія Газзаєва відправили відставку після закінчення минулого сезону особливого здивування це не викликало б ні в кого – надто непереконливими були гра і результати. Але він залишився. Після поразки від "Аякса" всі чекали, що це таки станеться – однак Ігор Суркіс заявив про довіру Газзаєву.

Далі була серія провальних матчів, які увінчалися домашніми 2-2 з білоруським БАТЕ - командою, яку ще кілька років тому, "Динамо" повинне було розносити дублюючим складом.

Газзаєв сам подає у відставку – але Суркіс її не приймає. Оригінальний підхід – залишати тренера, попри очевидні факти і його власне небажання. Як і слід було чекати Газзаєв не Луческу, виявленої йому довіри не виправдав і після поразки від молдавського "Шерифа" нарешті покинув тренерську лаву.

Реанімувати киян Олегу Романовичу Лужному не вдалося – знову пішла полоса невдач і на зимову перерву "Динамо" пішло з 12-очковим відставанням від гірників та лише 2 очками переваги над "Металістом".

Атмосфера в команді. Та атмосфера, яка є зараз в клубі не завжди відповідає командним принципам. Про скандали і биті Мазератті Мілевського чули всі. Цього сезону до нього додався і герой Тирасполя Денис Бойко із звинуваченнями у зґвалтуванні та автомобільній аварії. Один з тренерів резервної команди – Сергій Ребров, практично відкрито критикував роботу Газзаєва. Про особливості динамівських бразильців і їх згуртованості говорили вже давно. Додайте до цього цілу купу травм – і ви отримаєте просто «шикарний» мікроклімат в команді. До речі – про травми окремо.

Медична служба. Те, що творилося з гравцями "Динамо" в плані травм за ці пів-сезону – це щось неймовірне. Два голкіпери, які претендували на статус основних – Богуш і Шовковський весь час перебували в лазареті. СаШо зіграв останній матч в чемпіонаті, а Станіслав і досі лікується. З 4 лівих крайніх захисників (де ви ще бачили таку їх кількість?) – Попов, Маграо, Несмачний, Ель-Каддурі, всі перенесли травми, при чому марроканець ще не скоро зіграє.

Кілька важливих матчів, в тому числі проти "Шахтаря" довелося пропустити Даніло Сілві. По ходу сезону були проблеми в Хачеріді, Михалика, Юссуфа – і це тільки захисники. В півзахисті травми і  хвороби по ходу сезону перенесли Нінковіч, Гусєв і новачок Бертольйо. В нападі теж не все було райдужно – в різні періоди в лазареті перебували Мілевський, Зозуля, Ярмоленко та Гільєрме, а Шевченка вистачило лише до жовтня, Кравець - без слів. Таким чином, з 27 футболістів які виходили на поле в 19 турах осінньої частини, травми оминули тільки 8…

Особливо характерна ситуація з Гораном Поповим, який перейшов в команду в літнє міжсезоння – він лікувався і грав десь однакову кількість часу, а коли грав, то травми не давали йому демонструвати свою найкращу гру. І тут питання до динамівських лікарів – якщо він був травмований, ще до переходу «Динамо» то як вони дали добро на його перехід? А якщо травмувався вже після переходу – то чому вони допустили, щоб травми стали хронічними. Пригадується, Жоан Лапорта, стурбований кількістю травм, реформував медичну службу "Барси" після успішного сезону 2005/2006 рр. Питання – а, що тоді слід робити із медичною службою киян? Тренерів міняють, а цих хлопців - ні?!

Трансферна політика. Попов – все ж не найгірший трансфер літнього міжсезоння в "Динамо". Слід відмітити, що такої вдалої трансферної кампанії в киян не було, ще здається ніколи. Спочатку найгучнішим трансфером мав стати аргентинець Факундо Бертольйо, який в збірній Марадони навіть зіграв 1 матч і забив 2 голи. Проте в "Динамо" він лише трохи пограв на старті сезону, далі травмувався і опинився в глибокому резерві – про нього зараз вже навіть мало хто згадає.

Ще гучнішим став трансфер бразильця Андре. Зірка "Сантосу" приєдналася до команди аж в середині серпня, але труднощі з адаптацією та грою не дозволили йому заграти на повну. В результаті він регулярно викликається і грає за збірну Бразилії. Інший бразилець – Гільєрме, опинився в "Динамо" чисто випадково – ЦСКА не змогло домовитися про викуп його контракту.

Єдиний трансфер який можна назвати вдалим – перехід Максима Коваля. Він єдиний заграв в основі і заграв достатньо непогано, хоч і часто помилявся. Але зрештою – в нього все ще попереду. Відповідно до трансферної політики сформувався і склад команди, який приніс ті результати, які приніс.

Склад команди. Такого різношерстого та незбалансованого складу в "Динамо" не було вже давно. Наприклад воротарська ланка – Бойко та Коваль. Молодь, яка не готова грати у Європі.

Лєвий захист. З 9 номінальних захисників – 4 бразильці і 4 лівих захисники. За відсутності Михалика центр захисту ставав однією з найвразливіших позицій. В результаті – 17 пропущених голів в національній першості, більше ніж за весь минулий сезон!

Півзахист без плеймекера. Вукоєвіч зіграв у всіх 19 матчах чемпіонату і його гра була одним з небагатьох позитивів осінньої частини. Достатньо добре відіграв і Єрьоменко, Гусєв моментами нагадував самого себе в свої найкращі часи, але часто і розчаровував. Нінковіч зіграв достатньо блідо - він переніс травму, на початку сезону не грав в основі і був за крок до того, щоб піти з "Динамо", але Денис Гармаш все ж не зміг закріпити за собою місце в старті. А самому Гармашу ще треба набиратися досвіду і стабільності – потенціал у нього безумовно є. І все.

Жодного креативного гравця, який би взяв на себе лідерство в центрі поля в "Динамо" цього сезону не знайшлося. І продаж Алієва видається все менш і менш логічним.

Напад без страйкера. З одного боку – на рахунку шести нападників 21 гол в чемпіонаті, а з іншого 6 цих голів було забито в матчі з "Іллічівцем", тому їх цінність досить сумнівна. Шевченко на початку сезону забивав в кожному матчі, але потім пішли травми і… В результаті в пару до Мілевського та Ярмоленка відрядили Гусєва.

До гри Мілевського теж багато питань як і до результативності – 4 голи у ворота "Іллічівця" мали більшу вартість з точки зору статистики ніж конкретних турнірних дивідендів. А от Ярмоленко молодець – попри всю критику він грає і забиває і може йому бракує майстерності, але в старанні не відмовиш. Андре та Гільєрме не грали...

Резюме – проблеми із підбором гравців в захисті, відсутність досвідченого воротаря, креативного півзахисника та ще одного висококласного та стабільного нападника стали однією із запорук результатів осінньої частини сезону.

Чим зайнятий Резо. Причини такого стану команду слід шукати і у діях клубного керівництва. І тут звинувачувати слід не тільки Ігоря Суркіса – він в першу чергу власник команди, а вже потім менеджер, і звернутися слід також і до діяльності генерального директора клубу Резо Чохонелідзе. Невідомо, які фінансові показники діяльності клубу, але і до роботи з командою є багато претензій. Вже торкалися питань тренерського складу, медичної служби та селекції, але є ще кілька моментів до принципів побудови команди.

Таке враження, що керівництво "Динамо" саме не розуміє, яку команду воно будує і хоче бачити. З одного боку, нарешті почали давати шанс молодим вихованцям – Хачеріді, Гармашу, Ярмоленку, Зозулі, і в той же час купують багатомільйонних легіонерів, які практично не грають.

Амбіції і можливості. БАТЕ в обличчі Шитова (чим не королівський шут, який зажди говорить правду) перед першим матчем з "Динамо" сказав легендарну фразу про те, що від "Динамо" залишилося тільки ім’я.

З цим можна погоджуватися чи не погоджуватися, але неспіврозмірність амбіцій київського клубу і його поточних можливостей очевидна. Клуб вже не може на рівних конкурувати з "Шахтарем", а в єврокубках для нього вже складають труднощі матчі з білоруськими і молдавськими командами.

В Європі є ще одна команда зі схожими проблеми – "Ліверпуль". Команда з багатою історією зараз теж переживає далеко не найкращі часи. Нещодавно легенда мерсисайдців Алан Хансен, сказав, що червоним слід забути про всі їх трофеї і будувати команду відштовхуючись від того, що є зараз. Те саме, мабуть можна порадити і "Динамо" - тверезо подивитися на речі, розпочати справді якісні зміни в команді. І вирішити поточні тактичні задачі – збалансувати склад, втримати другу сходинку в чемпіонаті, гідно виступити у весняній частині Лізі Європи. І вже тоді задумуватися і говорити про майбутні трофеї. Інакше київський клуб, ще довго може не повернути собі приставку "супер".

Іван Городиський, спеціально для sportanalytic.com