Від біляша до зимового чемпіонства, або як Ребров воскресив "Динамо"

Блоги та авторські матеріали — 15:14, 03 Гру 2014 — lemberglegion Переглядів: 4300

Поділитись:

Ігор Lemberg спеціально для sportanalytic.com

Київське "Динамо" достроково стало зимовим чемпіоном України з футболу, хоча до завершення календарного року залишився ще один тур.

Як би це парадоксально не звучало, але шлях "Динамо" до цієї проміжної вершини розпочався 29 вересня 2013 року. Тоді кияни гостювали у Полтаві і розписали з "Ворсклою" результативну "мирову" (2:2). Та найцікавіше сталося вже після фінального свистка арбітра, коли тодішньому наставнику "Динамо" Олегові Блохіну прилетів з трибуни біляш. Цей звичайний шматок тіста з м'ясом став серйозним сигналом деградації колись флагмана українського футболу. "Динамо" перестали боятися і поважати, з киян почали просто насміхатися. З часом це стало трендом.

Блохін перетворив тренувальний процес київського клубу на фарс, його знамените "Камон, плей!" облетіло інтернет, а рівень підтримки тренера став рекордно низьким у середовищі вболівальників. Другий переломний епізод на шляху до проміжного чемпіонства - 16 квітня 2014 року. Олега Блохіна звільнили після домашньої поразки від "Шахтаря" (0:2) і призначили на цю посаду ще одну легенду клубу - Сергія Реброва.

Що зробив Ребров? Начебто нічого складного. Він змінив стиль керування командою з авторитаризму на жорстку демократію. З тренером тепер можна спілкуватися стосовно будь-якого питання, чи то ігрового чи побутового. Реброву не потрібен перекладач, він на добротному рівні володіє англійською мовою, тож розуміє своїх підопічних без сторонньої допомоги і часових втрат, котрі потрібні перекладачу для трансформації тексту, та ще й неминучої втрати частини змісту. Все-таки роки перебування в Англії далися взнаки.

Сергій Станіславович постійно вчиться чомусь новому, він не соромиться зізнатися, що чогось не вміє, але обов'язково намагатиметься це виправити. На відміну від Блохіна, котрий вважав себе футбольним гуру, ще й до того "фартовим". Ребров підбирає тактику під кожного суперника окремо, і не важливо, грає "Динамо" з "Шахтарем" чи "Іллічівцем". Легіонери нарешті підтверджують, що розуміють свої задачі на полі, знають куди бігти і кого страхувати. Натомість, під час роботи з Блохіним той самий Ленс зізнавався, що просто не розуміє, чого тренер від нього хоче.

Варто також зазначити, що влітку Ребров здійснив всього один трансфер. Поляк Лукаш Теодорчик ще адаптується, але вже очевидно, що він абсолютно не сильніший ні за Артема Кравця, ані за Дьємерсі Мбокані. Зважаючи на слова самого Сергія про те, що новий гравець має бути на голову кращий за тих, що вже є у команді, трансферну кампанію "Динамо" можна записати Реброву в мінус. Можливо, Теодорчик ще "розкриється", але шанси на це дуже малі.

Отже, гравці залишились ті самі. То за рахунок чого гра команди настільки покращилася? Видається, що вся справа у довірі. Сергій Ребров почав відверто довіряти українським гравцям, для нього абсолютно не має значення вартість гравця на трансферному ринку або сума, котру за нього заплатило "Динамо". У сьогоднішній київській команді грають лише найсильніші, незважаючи на національність чи вік. Стабільно грають у "біло-синій" футболці Сергій Рибалка, Сергій Сидорчук, Артем Кравець. Все більше з'являється на полі Микита Бурда. Разом з тим Реброву вдалось реанімувати Ленса, Велозу та Беланда, Мбокані зробив дубль у першому ж матчі в основі після повернення.

Важливу роль у встановленні чудового мікроклімату в команді грає Олександр Шовковський. СаШо довгий час був партнером Реброва у легендарній команді Лобановського, а тепер став правою рукою Сергія Станіславовича (так сам Шовковський його називає) у роздягальні. Мало того, що Олександр встановив рекорд матчів за "Динамо" (випередивши саме Блохіна), так ще й молоді "динамівці" називають його просто "дядя Саша". Таким чином, у Реброва є надійний тил, він має на кого покластися, а це дуже важливо.

Не менш важливим фактором, котрий посприяв проміжному успіху "Динамо", стала футбольна криза в Україні. На території нашої держави іде війна, частина клубів виїхала з дому, фінансування більшості команд значно скоротили. "Шахтар" проводить фактично всі матчі на виїзді, "Дніпро" лихоманить після заміни Рамоса на Маркевича, а "Металіст" взагалі дай Боже, щоб вижив. Все це у комплексі плюс хороша гра самого "Динамо" дозволяє фанатам київського клубу сподіватись на таке омріяне чемпіонство.

Звісно, попереду ще багато матчів. Попереду важлива трансферна кампанія і непроста зима, котру потрібно пережити. Але те, що гра "Динамо" знову почала тішити око, а мотивація гравців незрівнянно підвищилася, - беззаперечний факт. Ребров лише почав довгий і тернистий шлях до побудови справжньої команди-зірки, тож побажаймо йому успіху!