Розгром, Майдан і Янукович. Про що нагадує перемога України над Словенією

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Вчора вся Україна раділа перемозі наших хлопців над командою Словенії у першому матчі плей-офф відбору на Євро-2016. Власне, чому вчора раділа? Вся наша країна продовжує святкувати і сьогодні, а ще - з нетерпінням чекати вівторка, щоб поставити масну крапку у цьому проклятті стикових матчів.

Гра на "Арені Львів" показала нам, що не такий страшний чорт, як його малюють у тренерському штабі. Збірна Словенії, принаймні за цим поєдинком, виявилася звичайним собі європейським середняком, котрий не дотягує не лише до рівня топ-збірних, а й навіть до класу команди України. Розпіарений Самір Хандановіч хоча й врятував свою команду у двох епізодах, але ще у двох зберегти свої ворота недоторканими не зміг. Та й тоді, коли м'яч влучив стійку, він теж навряд чи зміг би допомогти словенцям. Старенький Мілівоє Новаковіч, котрий виступає у чемпіонаті Японії і за сумісництвом є кращим бомбардиром збірної цього відбірного циклу, теж абсолютно не вразив.



Головна зірка "Фіорентини" Йосіп Ілічіч розчарував свого тренера настільки, що той зняв гравця вже в середині другого тайму, мотивувавши це тим, що футболісту потрібен відпочинок перед вівторковим матчем. Нічого більш правдоподібного Катанец, схоже, придумати не зміг. Намагався бути активним Вальтер Бірса, брав гру на себе Ясмін Куртіч, а Кевін Кампль більше виділявся кольором своєї зачіски, аніж грою у футбол. Зрештою, не варто ховати словенців хоча б тому, що є ще другий матч у фартовому для них Маріборі. Але там перед збірною України стоїть дуже просте і зрозуміле завдання: забити хоча б один гол. Бо в те, що Словенія зможе забити нам чотири вірять далеко не всі люди навіть з місцевим паспортом.



А тепер про аналогії. Рівно два роки тому, 15 листопада, збірна України грала у плей-офф ЧС-2014. В наших суперниках тоді ходила Франція, котра поступилася нашим хлопцям з рахунком 0:2. Тоді теж була ейфорія та купа емоцій, але ви пам'ятаєте, чим завершився матч-відповідь? 3:0 не на нашу користь на "Стад де Франс" і Україна їде додому. Скажете, що про це вже й ніхто не згадає? Навіть Євген Коноплянка після вчорашнього матчу просив не проводити паралелей з тим матчем, запевняючи, що цього разу все буде добре. А рівно через тиждень після матчу Україна - Франція у Києві розпочався Майдан. Розпочався на фоні невиконаних обіцянок уряду, погіршення рівня життя та тотальної брехні президента. І тоді, і тепер президент України перебував на стадіоні, перев'язаний шарфом із символікою збірної. Жодних натяків, лише факти.

Завдання наших футболістів - не пустити історію по тій самій спіралі. Пройти Словенію, потрапити на Євро і продовжувати тішити нас результатами. А ми гарно підтримаємо їх у вівторок, хай навіть на відстані, і разом переможемо цих впертих балканців. Щоб нарешті помститися перемогою за розчарування 16-річної давнини.