Межа можливостей. Чому Україна в житті та спорті здатна на більше, аніж ми думали

Час після 24 лютого з одного боку спресувався неймовірно сильно, а з іншого - відчувається дуже розтягнутим, так ніби війна триває вже дуже довго. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Але упродовж цього періоду ми дізналися про себе дуже багато нового, а саме - те, що межа наших можливостей, терпіння і рівень больового порогу значно більші, аніж ми думали раніше. Чи реально думали українці, що наші Збройні сили зможуть знищити 158 російських літаків? А 143 гелікоптери? А 739 танків чи майже 2000 броньованих машин? Такої армади не мають деякі провідні країни Європи, а наша славетна армія спалила це все і не планує зупинятися. Наші військові зуміли вибити ворога з Київщини, Чернігівщини, Сумщини та Миколаївщини і певною мірою локалізували бої на півдні та сході нашої держави. Те, що два місяці тому сприймалося як нереальне завдання, сьогодні здається цілком реальним. Україна за допомогою західного озброєння сама виганяє "другу армію світу" зі своєї землі. Маріуполь б'ється в оточенні 50 днів, хто міг таке припустити? А наші славетні воїни тримають стрій і нищать ворога десятками.

На початку війни ми здавалися безпорадними перед ворожими авіацією та флотом. Слава Богу, літаки вже бояться залітати в повітряний простір України, адже вони розуміють, чим це завершиться. Протиповітряна оборона нашої держави значно посилилася і почувається впевненим господарем на рідній землі. Донедавна було складно дістати ворожі кораблі, особливо ті, які в морі, а не підійшли до Бердянська. А вчора наші герої двома протикорабельними ракетами запалили крейсер "Москва", котрий був флагманом Чорноморського флоту РФ. Ключове слово тут - "був". Як написав один експерт, наші військові спеціально запустили дві ракети, бо очікували, що одну зіб'є на прильоті гармата на кораблі. Однак, у росіян і тут все виявилося через заднє місце, оскільки цілі досягли дві ракети, здетонував боєкомплект, було втрачено 16 ракет "Калібр" на борту, а рештки екіпажу довелося евакуювати. І якщо так горить головний корабель росіян у регіоні, то що ми можемо зробити з іншими?

Те саме стосується й нашого спорту, зокрема - футболу. Звісно, після завершення війни наші клуби не зможуть повернути собі практично нікого з легіонерів. І рівень футболу спершу неминуче впаде, але це можна порівняти з нашим тактичним відступом на першому етапі війни. А потім в українських футбольних клубах на провідні ролі вийдуть наші хлопці, котрі з часом ставатимуть сильнішими. Це неминуче означатиме зростання не тільки нашого чемпіонату, але й збірної, котра отримає чимало кандидатів до свого складу. Ми вже довели всьому світу, що Україна гнеться, але не ламається. І спершу так буде на полі бою, а потім і в футболі. Україна воскресне всюди, щоб жити і квітнути в майбутньому. Слава нашій неймовірній нації! І слава нашим Воїнам, котрі тримають українське небо!

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!