Популізм проти правди. Що українські футболісти говорять про війну

Футболісти збірної України - це люди, котрих точно не мобілізують на війну. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

І це, звісно, правильна ситуація. Бо, об'єктивно кажучи, 25-30 людей, котрі не мають військового досвіду, навряд чи зможуть переламати хід військовх дій, навряд чи вони можуть вплинути на ситуацію на фронті. Натомість, вони кують славу не тільки українського спорту, але й нашої держави загалом, адже такі результати, як нічия проти Німеччини або вихід на Євро-2024 - це ще один шлях нагадати про Україну світу, котрий вже не просто забув про війну, але й просто не хоче про неї говорити. Тому, звісно, гравців збірної України мобілізувати не варто. Інша справа полягає в тому, що вони просто змушені відповідати на запитання про війну, в тому числі від іноземної преси.

Так от, у квітні Олександр Зінченко давав інтерв'ю ВВС і заявив там, що готовий піти на війну, якщо його покличуть. Тут або він наглухо не розуміє ситуації з призовом, або просто займається популізмом. Потрібно відверто сказати, що всі добровольці в Україні вже й так на фронті, а хто досі не там, той просто боїться. В тому числі й ті, хто має трьох дітей чи інші причини для відтермінування. Так, вони законно не воюють. Але так, вони бояться це робити, бо їм ніхто не забороняє піти добровольцем. І якби Зінченко дуже хотів, то пішов би на війну, тільки не хоче, бо боїться. А ще він точно знає, що його туди ніхто не покличе і повістку не випише, бо гравцям збірної України їх у принципі не виписують. Он, Бущана на блокпості взагалі без документів пропустили, бо впізнали. А ви кажете...

Натомість, Роман Яремчук днями відверто сказав, що навіть якби його покликали, то він не впевнений, чи пішов би на фронт. Бо боїться, звісно. Чи це героїчно? Точно ні. Чи це правдиво? Абсолютно так. Бо якщо навіть президент Зеленський заявив, що розуміє тих українців, котрі бояться йти на війну через свій страх, то про що можна говорити? Всі ми боїмося загинути. Бояться люди і на фронті, і в тилу. І зовсім не соромно зізнатися в цьому собі та світу, бо інстинкт виживання - найперший і найсильніший у людини. Тому слова Яремчука - це правда, а слова Зінченка... Як називається, коли ти кажеш: "Коли покличуть - піду", але точно знаєш, що не покличуть? Кожен у житті обирає свій шлях, і якщо це тільки не пряма робота на ворога, то все можна зрозуміти. І замилити очі можна британській пресі, але не українцям.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com