Назаренко: В Узбекистану хороший підбір виконавців

Півзахисник "Дніпра" та збірної України, Сергій Назаренко пообіцяв, що "жовто-блакитні" докладуть максимум зусиль для того, щоб покращити статистику очних зустрічей з Францією.

- Ваші партнери по команді, як правило, не можуть пригадати жодного з гравців збірної Узбекистану крім Максима Шацьких...
- Ну, я-то ще можу назвати свого одноклубника Віталія Денисова. Але третьої фамілії ви від мене не почуєте.

- Із самим Денисовим майбутню зустріч обговорювали?
- Спілкувалися. Віталій сказав, що у них хороша команда і підбір виконавців далеко не такий слабкий, як комусь здається. На прощання Денисов пообіцяв, що нам доведеться нелегко.

- Сам по собі виклик в збірну став для Вас несподіванкою?
- Не те, щоб прямо несподіванкою. Але, звичайно ж, було дуже приємно, що мене не забули.

- Якщо не помиляюся, на німецькому мундіалі-2006 за Олега Блохіна Ви на поле так і не вийшли?
- Не помиляєтеся. На чемпіонаті світу в Німеччині я дійсно не провів жодної хвилини.

- Прикро?
- Зараз образи вже немає. Чого ображатися, коли стільки часу пройшло? А тоді, напевно, було прикро. Але я намагаюся згадувати про це якомога рідше.

- З Олегом Володимировичем тет-а-тет спілкувалися часто?
- Так. У нас нормальні робочі відносини. Ніяких конфліктів немає, не було і, упевнений, не буде.

- З приходом в "Дніпро" іспанського фахівця Хуанде Рамоса доля багатьох досвідчених українських гравців змінилася дуже круто. Але Сергій Назаренко, що називається, потрапив в струмінь. Що це - ваша особиста заслуга, удача або ж збіг ігрової концепції тренера з Вашими кращими якостями?
- Що я можу сказати... Прийшов новий тренер, у нього свої погляди на футбол, і він сам вибирав собі футболістів. Так що більшою мірою все залежало від нього. Ну і, звичайно ж, дещо від нас.

- За останні роки ми звикли бачити Вас не тільки на улюбленій позиції розігруючого гравця...
- Цієї весни, наприклад, частіше з'являвся на флангах. У декого з наших "крайків", зокрема у Євгена Коноплянки, були травми, і мене використовували як зліва, так і праворуч.

- Хочу поставити Вам абстрактне питання. Якщо наша молодь під керівництвом Павла Яковенко вирішить завдання виходу на Олімпіаду-2012, в Лондоні в її складі зможуть зіграти три футболісти старше 23 років. Немає бажання стати одним з них?
- Чесно кажучи, ви застали мене зненацька. Ніколи про це не думав. У даний момент є актуальніші проблеми (посміхається).

- Відпустка?
- Зачекайте, спочатку - збірна, а тільки потім - канікули. У цьому напрямку всі мої плани пов'язані з сім'єю та дітьми. Швидше за все, поїдемо в Туреччину, щоб вони могли побути на морі. Думаю, разом з нами поїде і мій тезка - Сергій Кравченко з дружиною.

- Збірна Франції Вам знайома добре?
- Ми грали з нею кілька разів, але не дуже вдало. Я, пам'ятається, виходив на заміну в Парижі, коли ми поступилися - 0:2.

- А чому, на Вашу думку, наша збірна не може справлятися з командами континенту?
- Можу обіцяти, що вже 6 червня ми постараємося зламати цю традицію.

- Фінал Ліги чемпіонів дивилися?
- Ображаєте! Дивився. Вболівав за "Барселону".

- Зазвичай вболівають за слабких.
- Мені подобається англійський чемпіонат, але не так як іспанський. Прімера більш технічна, в цій лізі люди намагаються побільше контролювати м'яч.

- Душею "Барси" всі беззастережно вважають Мессі...
- А от мені чи не найбільше аргентинця подобаються Хаві та Іньєста. Придивіться, саме на них тримається вся командна гра каталонців. Без цих хавбеків і Мессі було б куди важче.

- Ви відноситесь до контингенту футболістів, котрі переступили 30-річний рубіж. Комусь, як, наприклад, В'ячеславу Шевчуку природа дала багато здоров'я, а Вам?
- Поки воно є - буду грати. Головне, щоб довше не підводило.

"Спорт-Экспресс в Украине"