Прощальне інтерв'ю Андрія Несмачного

Гравець київського "Динамо" Андрій Несмачний заявив про завершення кар'єри. У червні у 32-річного футболіста закінчився термін контракту зі столичним клубом, який не став продовжувати угоду. Несмачного хотів бачити в "Таврії" новий головний тренер сімферопольської команди Семен Альтман, проте захисник відхилив пропозицію.

У своєму інтерв'ю "Чемпіонат.com" Андрій Несмачний розповів про причини, що спонукали його закінчити кар'єру, а також згадав помилки молодості, вчинені ним у столичному клубі.

- Андрій, заява президента "Динамо" Ігоря Суркіса про те, що ви вирішили закінчити кар'єру в 32 роки, для багатьох стала, м'яко кажучи, несподіваним.

- Я відверто сказав, що не зможу знайти мотивацію в іншому клубі, щоб віддаватися на всі сто відсотків грі в новій команді. І тут навіть гроші не можуть стати тим чинником, завдяки якому я міг би виконувати свою роботу так само якісно, ​​як раніше. Київське "Динамо" завжди ставило перед собою високі цілі, незалежно від того, грає команда в чемпіонаті країни, Лізі чемпіонів або Лізі Європи. Тому футболісти постійно були мотивовані, в іграх присутня інтрига. Я віддав 15 років єдиному клубу, який вирішує амбітні завдання, тому переходити в іншу команду прем'єр-ліги сенсу не бачу.

- Рішення закінчити кар'єру далося вам важко?

- Ми з президентом клубу відверто поговорили. Я виклав свої аргументи, і Ігор Михайлович Суркіс мене зрозумів. Не хочу обманювати керівників і тренерів інших клубів. Адже найпростіше підписати контракт, отримувати гроші, але їх не відпрацьовувати. Такий стан речей не для мене - я по-іншому вихований.

Зараз же хочу висловити подяку всім людям, з якими я працював в "Динамо". Дякуємо Григорію та Ігорю Суркісам, які завжди мене підтримували. Окрема подяка адміністратору клубу Віктору Максимовичу Кашпуру, з ним нас багато що пов'язує. У колективі я завжди відчував підтримку і турботу. Ми всі були як одна сім'я. У "Динамо" залишилися люди, до яких я прив'язався, і я буду сумувати за ними.

- Ви задоволені, як склалася ваша професійна життя?

- "Динамо" - це найкращі роки мого життя. Радий, що закінчую кар'єру без травм і значних пошкоджень. Я прекрасно усвідомлюю, що в будь-якому випадку довелося б прощатися з професійним спортом. Краще піти "на пенсію" з хорошого клубу. Ніякі гроші не можуть замінити радість від спілкування з дитиною, коханою дружиною, чого мені катастрофічно не вистачало всі ці роки. На жаль, час не можна повернути. І якщо зараз не брати участь у вихованні дитини, то потім вже буде пізно.

- У 2009 році зі збірної ви теж пішли з сімейних причин?

- Звичайно, я вже тоді розумів, що немає сенсу бути 20-м гравцем у збірній і сидіти на лавці запасних. Збори національної команди - це теж непростий труд. Тоді я перестав потрапляти навіть у заявку з 18 футболістів і зрозумів, що потрібно дати дорогу молодим.

- В останньому сезоні в "Динамо" ви теж зрозуміли, що вже не тягнете на гравця основного складу?

- Звичайно. Немає сенсу залишатися в клубі заради зарплати. У мене є важливіші справи в житті, окрім як сидіти в запасі, хай і такого клубу, як "Динамо", і отримувати гроші. Звик заробляти на футбольному полі, а не просто їздити з командою на матчі і числитися в зарплатній відомості клубу.

- З Юрієм Сьоміним обговорили своє рішення?

- Ще не було такої можливості, але я обов'язково подякую тренеру, під керівництвом якого мені пощастило пограти. Це прекрасний фахівець і душевна людина.

- На ваш погляд, позиція лівого захисника в "Динамо" зараз потребує посилення?

- На цій позиції виступає македонець Горан Попов. Не в моїй компетенції міркувати про те, наскільки він ефективно грає. Якщо тренер йому довіряє, значить, так і повинно бути.

- Прощальний матч Андрія Несмачного буде?

- Президент сказав, що він відбудеться в наступному році. І якщо він дав слово, то його стримає. Думаю, клуб зробить такий прощальний матч напередодні ювілею "Динамо".

- Що тепер? Може, тренерська кар'єра?

- Зараз я насолоджуюся спілкуванням з сім'єю, планую з'їздити на батьківщину до Криму, після чого буду займатися наміченими справами.

- З "Динамо" розлучаєтеся, щоб потім повернутися?

- Залишаюся жити в Києві, тому нічого не заперечую.

- Яку помилку у футбольній кар'єрі ви вважаєте найзначнішою?

- Як і всі молоді гравці, бувало, порушував режим. Вів спосіб життя, який заважає професійному спортсмену. Коли з'являються перші гроші, ти думаєш, що прийшло все і відразу. Вимоги до себе знижуються. Це і була головна помилка.

- Не шкодуєте, що після чемпіонату світу в 2006 році так і не перейшли в англійський "Блекберн"?

- Звичайно, хотілося пограти в англійській прем'єр-лізі. Але я ні про що не шкодую. У мене в той момент народилася дитина, тому невідомо, як я міг би розриватися між сім'єю і клубом. Якби переходив в англійський клуб не з "Динамо", а з умовного "Цементник-Хорда", наприклад, тоді можна було б про щось жаліти.